ЯК «ПРИВЕСТИ» КОШТИ У ШКОЛИ?

 

Для розвитку навчального закладу обов’язково потрібні кошти. І освітяни вчаться їх залучати - вчителі та учні багатьох шкіл беруть участь у конкурсах громадських бюджетів, шукають партнерів для реалізації проектів.

Як правильно побудувати кампанію із залучення коштів? Де і як знайти союзників? Що таке фандрайзинг і які його можливості? Відповіді на ці запитання під час онлайн-тренінгу спробувала дати керівниця Центру інноваційної освіти «Про.Світ» Анна УВАРОВА.

Одними з найсильніших сторін українців є вміння самоорганізовуватися і підтримувати інших. Образно кажучи, під стяги хорошої справи завжди стануть сотні чи й тисячі волонтерів. Розвиток школи (а отже, і майбутнього дітей) і є такою правильною та потрібною справою.

Єдиного рецепта, як залучити кошти, немає. Однак є досвід багатьох людей, котрі навчилися це зробити.

Для того, щоб організувати компанію з «притягнення» коштів, потрібно зрозуміти, що таке фандрейзинг. За словами пані Анни, це – процес залучення грошей та інших необхідних ресурсів (людських, матеріальних, інформаційних тощо), які школа не може забезпечити самостійно. Важливо пам’ятати: залучати потрібно не тільки кошти, а й людей – менторів, експертів, котрі часто є набагато ціннішими.

«Підняти перископи» пошуку

Ведуча онлайн-тренінгу запитала в учасників: які види фандрейзингу вони використовують? Освітяни відповіли: власні кошти, громадський бюджет, Patreon (для залучення коштів із-за кордону). Школи послуговуються також коштами благодійників (у країні є кілька родин, котрі фінансують проекти з розвитку шкіл), бізнесу, грантовим фінансуванням тощо. Залюбки педагогам допомагають  ІТ-компанії, а ще - аграрні фірми та холдинги, розташовані на території громади. Представників цих фірм чи компаній  можна попросити бути менторами, надати консультацію, і це буде перший крок до налагодження міцної співпраці.

Чимало учасників, до речі, відповіли, що не раз скористалися ініціативою «ЩедрийВівторок». GivingTuesday виник у США і дуже швидко переріс у глобальний рух, завдяки якому кожна людина, організація чи бізнес можуть утілити в життя власну ідею чи проект.

– Раджу звернути увагу також на програми корпоративної та соціальної відповідальності, – зазначила Анна Уварова. – Багато компаній мають ці програми, тому заходьте на сайти й аналізуйте, кого і як вони підтримують.

Експерт порадила уважно придивитися й до конкурсів Українського культурного фонду, де є лот «Освіта і культура». Звісно, головною для фонду є культура, але чому б не скористатися цим напрямом для пожвавлення культурного життя школи та громади?

Ще одна платформа, яка допомагає легко і швидко знайти благодійників, – YoKu (www.yoku.fund). Туди можна подати проект розвитку театру (зокрема, і шкільного), онлайн-медіа, що пише на теми культури, тощо.

Іншими словами: школи мають «підняти перископи» пошуку й уважно дивитися, де і як можна отримати фінансування.

Чи є у вас план?

Перед тим, як почати кампанію, потрібно скласти чіткий план і дати відповідь на запитання: «на що витрачатимемо кошти?», «які ресурси потрібні, крім грошей?», «у кого шукатимемо підтримку?». Потім – скласти список донорських організацій міста та потенційних доброчинців.

Цим підготовчим етапом, за словами спікера, часто нехтують, але ґрунтовна підготовка завжди покращує результати. Варто максимально конкретизувати: скільки коштів очікуємо, від кого і коли?

Далі – пишемо сценарій проекту. Його основою має бути унікальна ідея, цікава для мешканців громади. Треба чітко окреслити: для чого потрібен проект, що він змінить? А також, чому маєте його виконати саме ви.

– Навряд чи людей умотивує пропозиція «скинутися» на нові парти, – продовжує Анна Уварова. – Потрібна справді класна ідея, яка допоможе вирішити конкретні проблеми, покращить навчальний процес, стане в пригоді членам громади.

Однією з таких яскравих ідей став, наприклад, проект «Компола», який започаткували учні київської школи №17 Софія-Христина Борисюк і Микита Шульга. Вони запропонували закладу компостувати відходи шкільної їдальні. Вони продемонстрували: утилізувати відходи зовсім не складно, а прості кроки можуть суттєво зменшити кількість сміття у країні.

Менш ніж за два роки до проекту долучилися сотні закладів. Свою ідею київські старшокласники презентували, зокрема, на конференціях у Італії та США.

Не просіть гроші, а пропонуйте партнерство

Фандрейзинг – тривалий процес, тому потрібно запастися терпінням. Необхідні кошти можна зібрати за дві місяці (якщо залучити потужні краудфандингові платформи), а можна – і за рік.

До речі, школа має одразу вирішити, хто опікуватиметься проектом. Треба створити ініціативну групу, визначити відповідальних.

– До кожного партнера потрібен індивідуальний підхід, – пояснює пані Анна. – Найважливіше – не бути прохачем, взаємодіяти на рівних. Запам’ятайте: ви не просите гроші, а втілюєте проект, корисний для суспільства.

Важливо також визначити, які стейкхолдери (люди й організації) можуть впливати на вашу школу. Експерт радить узяти аркуш паперу, записати всіх людей, дотичних до функціонування закладу, і подумати, як із ними працювати.

Для того, щоб правильно працювати зі стейкхолдерами, потрібно визначити їхні потреби та проаналізувати, як ця людина чи організація впливає (чи може вплинути) на заклад. Під час «перепису» важливо вказувати назви підприємств чи організацій, які можуть бути корисними. До речі, не варто обмежуватися географією свого села чи мікрорайону. Ваш проект може об’єднати освітян з різних областей України або з різних країн.

Знайти партнерів

Важливо виділити чотири основні групи стейкхолдерів. До групи «Партнери» увійдуть люди й організації, які є друзями школи, вітають її розвиток та мають великий вплив на те, що відбувається. Іншими словами, вони мають владу і ресурси. Саме із цими людьми, організаціями й установами потрібно встановити і підтримувати контакт у першу чергу. Це – найцінніші союзники. Їх можна запросити, наприклад, до піклувальної ради закладу, підвищити їхній вплив та статус. І тоді при вирішенні шкільного питання ця людина представлятиметься уже не просто як «небайдужий депутат» чи «відповідальний бізнесмен», а говоритиме: «я – член піклувальної ради».

Важливо пам’ятати, що партнерами не можна взаємодіяти вряди-годи (отримати гроші та зникнути до наступної потреби). Цих людей потрібно  заохочувати до участі у житті закладу, просити порад. Зазвичай вони є хорошими фахівцями і з радістю діляться знаннями та вміннями.

Друга за значущістю група – «Підтримка». На жаль, представники цієї групи не мають багато влади (чи грошей), але зацікавлені в тому, щоб школа розвивалася. Вони можуть стати вашими «рупорами» в соцмережах, зробити тисячі репостів, вийти на суботник, а якщо буде потрібно – і на пікет. Таких людей потрібно цінувати й підтримувати. Це – ваша команда, яка допоможе «гори звернути». У ваших інтересах зробити так, аби вони отримували більше влади і важелів упливу. Їх також можна запросити до піклувальної ради, підтримати під час виборчої кампанії тощо.

Третя група має умовну назву «Повна влада». Це – ті, хто мають великий вплив на фінансування, але не зацікавлені в розвитку школи. Таких стейкхолдерів потрібно тримати в полі зору, розуміти їхні наміри, стратегії та інтереси. Їх у жодному випадку не можна ігнорувати. Навпаки, треба діяти на випередження: надавати їм  необхідну інформацію, запрошувати до комунікації з ними надійних партнерів. Важливо поступово збільшувати інтерес цих людей до школи та, за можливості, робити їх своїми партнерами.

Часто до цієї групи входять представники місцевої влади. Їх можна залучити до обговорення стратегії розвитку закладу, запитати поради. Ймовірно, після участі у спільному проекті вони зацікавляться співпрацею із закладом.

Четверта група – «Скептики». Це – члени нелояльних організацій, а інколи й співробітники закладу. Зазвичай вони мають мало влади і не зацікавлені в розвитку школи. А ось до критики в соцмережах ці люди приєднаються із задоволенням (і можуть добряче попсувати нерви). Скептиків також потрібно тримати в полі зору, проте немає сенсу витрачати на них надто багато енергії.

До речі, скептиків  також можна  зробити своїми друзями і партнерами. Якщо це мешканці сусідніх будинків, варто запросити їх тренуватися на шкільних майданчиках, відвідати шкільний концерт чи фестиваль. Вони зрозуміють, що поруч є місце, де можна гарно провести час, і поступово  стануть друзями школи.

Потрібно також скласти табличку, в якій записати ім’я стейкхолдера, очікувані результати від співпраці, чим ви зможете стати йому в пригоді та хто відповідатиме за взаємодію.

Ентузіазм і трохи підтримки

Одним із найефективніших є краудфандинговий принцип залучення коштів та ресурсів. Для успіху потрібно і мало, і багато водночас – організувати співпрацю доброчинців.

– Краудфандинг має і нефінансові переваги, – пояснює пані Анна. – Ви зможете випробувати ідею (визначити, чи справді вона потрібна), заохочувати людей до співпраці «на довгу дистанцію». А також «достукатися» до колективного розуму – знайти тих, хто вже робив подібні проекти.

Чималий досвід реалізації таких проектів має платформа GoFundEd, яку створив центр «Про.Світ». За п’ять років на платформі опубліковано понад 150 шкільних проектів і залучено для їх реалізації більше чотирьох мільйонів гривень.

За словами пані Анни, спочатку платформа публікувала усі освітні проекти, але з 2020 року змінила політику: нині тут приймають проекти від учасників програми «Школа 3.0» та проекти загальнонаціонального значення, що збігаються із цінностями і цілями команди «ПроСвіт». Причина проста: краудфандингові проекти можуть і повинні стати складовою системних змін, які відбуваються в школі. Вони допомагають не тільки зібрати кошти на конкретну ініціативу, а й, що набагато важливіше, – почати трансформацію освітнього процесу. Тому і ставлення до цих проектів – найсерйозніше.

Успішними стали, зокрема, проекти опорних шкіл, скайп-платформа для спілкування з однолітками на уроках німецької мови, спортивні майданчики, онлайн-бібліотека.

Окремим напрямом є й робота з підлітками. Саме так було реалізовано, наприклад, проект школярки Олени Діхтярук у селі Шевченкове під Києвом – GROMADA space. Дівчинка запропонувала створити у селі простір для спілкування молоді, й завдяки підтримці громади ідея була реалізована. Для цього знадобилися багато ентузіазму, ноутбук, проектор, канцелярські товари, крісла, пуфи та ремонтні матеріали.

Завдяки GoFundEd втілили свої проекти Рішельєвський ліцей в Одесі (тут запрацювала студія журналістики), Хмельницька школа №13 імені М.К. Чекмана (створена сцена для виступів) та інші навчальні заклади.

У перемоги – багато друзів

Першим етапом краудфандингу є подача проекту (з описом, бюджетом та візуальним супроводом). Експерт порадила показати цей опис друзям, які не входять до команди, і попросити оцінити, чи все зрозуміло. Опис проекту має бути максимально простим.

– Досить легко можна зібрати суму в розмірі 30–50 тисяч, – каже Анна Уварова. – Хоча траплялися випадки, коли на нашій платформі люди збирали і 100, і 150 тисяч. Проект отримає фінансування, якщо зібрано мінімум 50 відсотків від необхідної суми. (Якщо менше – доброчинці мають право повернути кошти чи спрямувати їх на інші проекти.)

Бажано, щоб проект мав яскравий опис, із фотографіями та відеозаписом. Досвід, який учасники отримають під час оформлення роботи, знадобиться їм у майбутньому.

– Сформулюйте комунікаційний план, – радить пані Анна . – Створіть сторінки в соціальних мережах, поширте інформацію в тематичних групах. Зверніться до друзів і знайомих, попросіть поширити інформацію про школу. Без інформаційної підтримки краудфандинговий проект ніколи не переможе!

До речі, близько 75 відсотків доброчинців – люди, які знають ініціаторів проекту особисто чи мешкають неподалік від школи. Саме тому важливо дружити із громадою і максимально заохочувати її до участі в житті закладу.

Експерт порадила також передбачити святкування на різних етапах проекту. Відсвяткувати можна, зокрема, залучення партнерів. Це підтримає команду, і коштів буде зібрано більше. Крім того, люди залюбки приєднуються до тих, хто перемагає, і навряд чи захочуть спонсорувати проект-аутсайдер.

Коли проект отримує фінансування, платформв укладає договір зі школою і закуповує потрібне обладнання чи матеріали. Якщо навчальний заклад має фінансову автономію, то йому просто перерахують кошти.

– Купуємо лише те, що має офіційні документи чи сертифікати, – зазначає Анна Уварова. – Варіант «на базарі дешевше» не працює.

Після закінчення проекту комунікацію з партнерами потрібно продовжувати. Можна розказати, що ви робили, яких результатів досягли. Це допоможе зацікавити  доброчинців у наступних ініціативах і, в ідеалі, сформувати спільноту друзів школи.

– Хочу ще раз нагадати: ми просимо не кошти, а підтримку, – наголошує пані Анна. – Якщо попросите гроші, людина, можливо, і не відмовить (бо їй незручно), але, ймовірно, це буде ваш перший і останній контакт зі стейкхолдером.

Важливу роль у залученні коштів можуть зіграти ЗМІ та топ-блогери. Засоби масової інформації з радістю розкажуть про неординарний та перспективний проект, який втілюють у невеликому селі.

Короткі поради

Наприкінці онлайн-тренінгу Анна Уварова дала учасникам кілька коротких порад. Зокрема – відправляти не менш як десять повідомлень щодня, проте не робити це рано вранці чи пізно ввечері. Бо потенційні доброчинці точно оцінять ваш ентузіазм, але навряд чи захочуть мати справу з людьми, котрі не цінують їхній особистий час.

Для того, щоб розіслати якомога більше листів, потрібно підготувати кілька шаблонів. Однак до людини варто звернутися особисто, щоб вона побачила, що ви цінуєте її можливий внесок.

Під час кампанії краще орієнтуватися на позитив. Не треба писати, що ви бідні мешканці маленького села, які роками не отримували фінансування. Людей на підтримку стимулює зовсім інше – віра в успіх, наполеглива робота та бажання зробити життя школи та громади кращими.

 

Світлана ГАЛАТА

Газета "Освіта України"", березень 2021