Під
час серпневої педагогічної конференції в Києві на трибуну запросили статного, усміхненого
чоловіка, котрого представили як «людину-епоху», легенду київської педагогіки.
Дев’яносторічний Борис КУЛЬЧИЦЬКИЙ побажав учителям
найголовнішого – любові. Пояснив: якщо робити свою справу з любов’ю, з повагою
ставитися до дітей і колег, то «педагогічна ноша» ніколи не здаватиметься
важкою.
