СИГНАЛ ТРИВОГИ – ШКІЛЬНИМ ДЗВОНИКОМ

Різкий «потрійний» сигнал шкільного дзвоника пролунав якраз посередині уроку. Старші, підхопивши наплічники, одразу заспішили до бомбосховища. Молодші намагалися затриматись: дітям хотілося дослухати розповідь учителя географії Василя Саляка. «Докажу пізніше», – пообіцяв педагог. Він уже розрізняв, які саме снаряди «прилітають», і розумів, коли треба діяти негайно.

ШКОЛА НА КОРДОНІ

      Від села Євсуг, що у Біловодському районі на Луганщині, – двадцять кілометрів до кордону з Росією, сорок – до Новоайдару і майже стільки ж – до містечка Щастя. Лінія розмежування проходить недалеко від цього населеного пункту. А дзеркалом його життя (як, зрештою, багатьох прифронтових селищ) завжди є школа. Якщо зайти до навчального закладу Євсуга, не можна не помітити вишиванок – саме цей одяг обирають багато дітей, учителів, батьків. Для мешканців села це – не просто одяг, а ознака вибору, українськості. Тут навіть першокласники, не задумуючись, вітаються: «Слава Україні!».

ШКОЛА НА ЛІНІЇ ВОГНЮ

       Діти з містечка Красногорівка Мар’янівського району на Донеччині нині готуються до новорічних свят. Пишуть листи дідові Морозу, прикрашають ялинки. Їх у населеному пункті ще й сьогодні багато хто встановлює у підвалі – позиції бойовиків зовсім недалеко і містечко часто обстрілюють. Після останнього обстрілу у Красногорівці ще й досі немає світла і тепла (зруйновано лінію електропередач). Але навчання школярів триває.
На уроки всі школярі містечка – їх 380 – приходять до загальноосвітнього навчального закладу №5 – його будівля постраждала найменше. Лише в одному з класів під час обстрілу обвалився шматочок стелі. А найголовніше – тут тепло, у школі працює електрогенератор на солярці. До речі, пошук пального – постійна турбота цього «шкільного вулика». Коли палива бракує, сидять у верхньому одязі. Але явка на уроки у школі, мабуть, найвища в усій країні. Батьки просять, щоб діти залишалися в школі і після уроків, бо тут тепло, а вдома – холодно…