Університети України: перевірка на життєздатність

Тема акредитації освітніх програм нині є однією з найактуальніших.  Університетські спільноти шукають відповіді на запитання: як вибудувати систему внутрішнього забезпечення якості освіти? Як розробити освітні програми і пройти акредитацію?  

 

Відповіді на ці та інші запитання спробували дати фахівці Національного агентства якості освіти під час семінару «Внутрішнє забезпечення якості вищої освіти: розвиток освітніх програм та їх акредитація”, який організували експерти програми “Національний Еразмус +” та викладачі Херсонської державної морської академії.

 “Людський фактор” має бути надійним

Під час участі в міжнародних проектах і особливо під час міжнародних перевірок в українців завжди запитують: чи гарантує освітня програма, що “на виході” випускник досягає запланованих результатів? Особливо важливими навчальні результати є для “регульованих” професій (пілотів, штурманів, рятувальників тощо). 

Своїми міркуваннями про забезпечення таких результатів з учасниками онлайн-зустрічі поділився проректор з науково-педагогічної роботи Національного університету “Одеська морська академія” Вадим Захарченко.

 - Закон “Про вищу освіту” дає чітке  визначення освітньої програми. Це  єдиний комплекс освітніх компонентів (навчальних дисциплін, індивідуальних завдань, практик, контрольних заходів тощо), спрямованих на досягнення передбачених  результатів навчання, - нагадав проректор. - Будь ласка, зверніть увагу на слово “комплекс”. Під час акредитації чи перевірки мова має йти не тільки про опис програми, а й про практику, індивідуальні заняття тощо.

Пан Вадим розповів, що в країнах ЄС підходи до компетентностей та результатів навчання різні. У Польщі, наприклад, вважають поняття “компетентності” та “результати навчання” синонімами. У Ірландії наполягають, що це різні речі. У Німеччині переконані, що формулювати варто результати навчання, а про здобуті компетентності людина може навіть не здогадуватися (відповідно їх не формулюють).

В українських освітніх програмах, згідно зі статтею 10 Закону “Про вищу освіту”, мають бути і компетентності, і результати навчання. 

- Тому нам потрібно розвести ці поняття на рівні формулювань, - каже Вадим Миколайович. -   Компетентності доцільно формулювати як якості особи: здатність, усвідомлення, прагнення, дотримання, ініціативність тощо.  А результати навчання - демонструються, вимірюються, оцінюються. Вони  мають бути зазначені в додатках до дипломів.

Часто у ЗВО плутають поняття “компетенція” та компетентність”. Розрізнити їх  допоможе Національний освітній глосарій. Він пояснює, що компетентність - це динамічна комбінація знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність.

А компетенції - це надані (наприклад, нормативно-правовим актом) особі повноваження, службові права й обов’язки. 

- Звісно, ці поняття пов'язані, - додав пан Вадим. - Наприклад, може бути компетенція “несення безпечної навігаційної вахти”. А компетентність -  “здатність нести безпечну навігаційну вахту”. Або компетенція - “координація пошуково-рятувальних операцій”, а компетентність - “здатність координувати пошуково-рятувальні операції”. Коли ми пишемо про результати навчання в програмі, то маємо розуміти, що роботодавця цікавлять саме компетентності (здатності виконувати певні обов'язки).

Вадим Миколайович радить зазначати у програмах перелік компетентностей і результатів навчання, які повністю або частково забезпечуються цією навчальною дисципліною (як орієнтир); перелік результатів  за навчальною дисципліною (деталізовані); опис методів демонстрації кожного результату та  критерії оцінювання.

 - Результати навчання формулюємо за допомогою дієслів “створювати” і “застосовувати”, - уточнює Вадим Миколайович. -  Наприклад: “Створювати системи автоматизації (...)”, “Вміти застосовувати сучасні інформаційні технології (...)”.

Саме так, за його словами, описують результати навчання в Ягеллонському університеті. У додатку до диплома пишуть про “здатність” щось  визначати чи розробляти. 

Під час міжнародних перевірок особливу увагу звертають, як університет гарантує досягнення студентом результатів навчання. А також -  на якому обладнанні демонструються результати.

 - Важливо, щоб навчальні результати справді досягалися, - наголошує пан Вадим. - Перевіряльники дивляться, як це відбувається на всіх рівнях: освітньої програми, дисципліни, занять.

У “регульованих” професіях також потрібно знайти баланс між загальними компетентностями та професійно-орієнтованими результатами навчання. На жаль, інколи трапляються “перекоси” між кількістю часу, який відводиться на опанування загальних і професійних результатів. 

- Серед викладачів “регульованих” спеціальностей популярним є анекдот: “Перед початком польоту капітан літака каже пасажирам: екіпаж чудово підготовлений до командної діяльності, але не так добре - до приземлення. Але не хвилюйтеся - все буде добре”, - з посмішкою розповів Вадим Миколайович. - Я переконаний, що  доцільно переглянути норму щодо вибору освітніх компонентів в обсязі 25 відсотків для спеціальностей, для яких запроваджено додаткове регулювання. Вмістити все необхідне у 25 відсотків дуже складно. 

І  додав: для цих спеціальностей акцент має бути саме на професійних компетентностях та результатах навчання. Адже  випускник повинен відразу приступити до роботи і нести відповідальність за життя людей. “Людський фактор” має бути надійним!

Силабус в коміксах і не тільки

Останнім часом в університетських колах все частіше вживають термін “силабус”. Як створити силабус і для чого він потрібен? потрібно? Про це колегам розповіла  професор Харківського національного економічного університету імені С. Кузнеця, член НАЗЯВО Ірина Золотарьова. 

- Силабус - коротка і містка інформація щодо дисципліни, - почала розповідь пані Ірина.  - Його можна назвати ще робочою програмою. Наш університет активно співпрацює з європейськими університетам і перше, що кажуть колеги: надішліть ваш силабус.

Мета цієї робочої програми -  пояснити студенту: що, коли і як він вивчатиме. Силабус - студентоорієнтований документ, який допомагає встановити контакт між здобувачем освіти і викладачем, описує цілі, ознайомлює з логістикою, визначає обов'язки студента, описує технології та наявні навчальні ресурси.

 На сайтах європейських університетів дуже багато силабусів. Вони написані простою, доступною, цікавою мовою. А силабус одного з британських вишів виконаний… у формі комікса. 

На сайтах українських ЗВО також з'являються ці короткі програми. Поки що не всі вони вдалі. Зокрема, пані Ірина попросила не плутати силабус з “навчально-методичними комплексами, які не спрямовані на покращення якості навчання студентів, а лише демонструють керівникам, що викладачі щось роблять”.

Професорка порадила використовувати в коротких програмах назву дисципліни, яку знають у світі. Варто написати назву спеціальності, вказати статус дисципліни (основна чи вибіркова). Також потрібно пояснити, чому студентам важливо пройти цей курс, як це допоможе  у майбутньому. 

- Під час акредитацій ми бачили чимало довжелезних силабусів, які ніхто не читає, - продовжила пані Ірина. - Тому пишіть коротко, зосередьтеся на основних результатах навчання (їх має бути 5-7), подумайте, якими педагогічними методами скористаєтесь. Результати мають бути складними, але досягненими і надихаючими.

У короткому змісті курсу має бути інформація про те, що включатиме ця дисципліна. Не потрібно робити так, як зробили в одному з вишів. В анотації до дисципліни магістерського рівня там написали: “Дисципліна базової (професійної) підготовки за спеціальністю містить змістові модулі: 1. Базові поняття теорії штучних нейронних мереж. 2. Архітектури штучних нейронних мереж” (...)”.  З цього опису студент навряд чи зрозуміє, що і як він вивчатиме.

Ще один “блочок” силабусу -  розклад та контакти. Викладач має сказати: на якому курсі та семестрі читається дисципліна, скільки годин триватимуть лекції, скільки - лабораторні та самостійні роботи. А також вказати кафедру, прізвище та емейл.

У короткій програмі потрібно написати і про оцінювання. Наприклад, можна сказати студентам: ви виконаєте лабораторні роботи і отримаєте за них  40 балів. Також буде опитування (8 балів), командне завдання (12), іспит (40). Для того, щоб дисципліна була зарахована, потрібно набрати стільки-то балів. 

Важливо показати - які матеріали (книги, публікації, монографії, підручники, статті тощо) будуть використані під час викладання курсу. 

 - Студенти та стейкхолдери мають бачити, що ви користуєтеся сучасними книжками, науковими статтями, монографіями, - додає пані Ірина. -  Вказувати підручники двадцятирічної давності не варто, як правило, вони застаріли. Можна купити сучасну книгу, зробити копію і розмістити на внутрішньому сайті для освітніх потреб. Є чимало способів зробити це легально.

Для зручності у рамках університету має бути єдиний, узгоджений між учасниками процесу шаблон робочої програми. 

Як оцінювати програми

Особливо уважно учасники зустрічі слухали рекомендації заступників голови НАЗЯВО Олени Єременко і Андрія Бутенка. Вони говорили про завдання, які стоять перед ЗВО перед акредитацією та критерії оцінювання програм.

 - Корекція освітніх програм повинна відбуватися весь час, а не лише під час акредитації, - наголосив Андрій Петрович. -  Програми мають постійно тестуватися на життєздатність.  

Основний програмний документ, який Національне агентство використовує для атестації -  Положення про акредитацію освітніх програм. Критерії оцінювання освітньої програми є додатком до Положення.

Андрій Бутенко радить уважно проаналізувати програми ЗВО на основі саме цих критеріїв. Наприклад, перший з них - “Проектування та цілі освітньої програми” допоможе реалістично подивитися на програму “зі сторони”, оцінити її в галузевому, регіональному чи міжнародному контексті. Реалістичний погляд на програму допоможе  виправити її та вдосконалити. 

-  Це потрібно не для того, щоб на звороті “красувалися” відгуки рецензентів та стейкхолдерів, - наголосив Андрій Петрович. - Використайте цей інструмент для реальної критики. Перевірте - чи враховано зауваження всіх зацікавлених сторін (вступників, студентів, науково-педагогічних працівників та роботодавців). 

Другий критерій “Структура та зміст освітньої програми” є одним з найпроблемніших під час оцінювання та акредитації. За словами Олени Єременко, ЗВО не дуже грамотно описують програмні результати навчання, не обгрунтовуть структуру програми, зміст та обсяг її елементів.

 - Дуже часто бачимо відсутність кореляції між навчальним планом та описом програми, - пояснює пані Олена.- Радимо обмірковано підходити до змісту обсягів елементів програми.  Заклад має довести, що кількість предметів вказано не просто так і що в цих дисциплінах закладено конкретний зміст. 

Третій критерій оцінювання - “Доступ до освітньої програми та визнання результатів навчання”,  за словами Андрія Бутенка, здається дуже простим. Але при акредитації трапляється чимало помилок. Щоб уникнути невдач з акредитацією, закладам вищої освіти варто перевірити, зокрема, чи враховані в програмі та правилах прийому скорочені терміни навчання. Чи розроблені і діють правила переразарахування набутих компетентностей, чи опубліковано ці матеріали тощо. 

Четвертий критерій “Навчання і викладання за освітньою програмою” стосується основної частина освітньої діяльності. На жаль, до його опису, за словами Олени Єременко, заклади часто ставляться формально: пишуть результати та цілі за зразком, частенько копіюють з інших програм.  Це веде до того, що на лекцію “приходить викладач з пожовклими аркушами і пів лекції розповідає свою біографію чи вмикає фільм”. Тому пані Олена радить звернути увагу на підвищення кваліфікації викладачів і зростання викладацької досконалості.

 - Дуже важливою є академічна свобода, - додає Олена Єременко. - Викладач має почуватися вільним під час обрання змісту дисципліни. Варто влаштовувати опитування серед викладачів, ставити запитання: чи знають вони, як користуватися свободою? Чи розуміють, чому до програми входять саме ці дисципліни і які переваги вони дають при працевлаштуванні?

Результатом має бути вчасне оновлення кожного компонента програми. 

При самоаналізі п’ятого критерію “Контрольні заходи, оцінювання здобувачів вищої освіти та академічна доброчесність” спільнота закладу вищої освіти має звернути увагу на відповідність контрольних заходів  програми вимогам стандарту.  Іншими словами - чи дозволяють методи контролю перевірити заявлені компетенції. 

- На жаль,  інколи заявлені компетенції та методи їх перевірки є абсурдними, - зазначає Андрій Бутенко.  - Також дуже часто вироблені критерії не корелюються із зазначеними в нормативних документах. Тобто в межах робочої програми це одні критерії, в межах освітньої - інші, а в інституційному документі - ще одні. 

Також у ЗВО має бути зрозуміла, доступна і прозора система апеляцій щодо оцінок.  

- Днями від одного з вишів отримали пояснення: мовляв, система перескладання в університеті є традиційною і не потребує формального закріплення. Тобто - вона ніде не описана, але традиційна, - посміхається Андрій Петрович. -Звісно, це неправильно, не робіть так.

 Важливою є політика академічної доброчесності. Вона не повинна обмежуватися лише перевіркою випускових робіт, - має бути системна робота з першого дня студента в університеті (популяризація доброчесності, пояснення норм академічного письма, перевірка усіх поточних робіт).

 - Немає закладів, де не виникають проблеми з доброчесністю, - наголошує Андрій Бутенко. -Важливо - чи працюють з цим у ЗВО,  чи дивляться “крізь пальці”.

Одним з найскладніших є шостий критерій - “Людські ресурси”. Саме заклад визначає, як обрати викладачів. Експерти радять  звернути увагу: чи відповідає викладач освітньому компоненту (не спеціальності, не назві кафедри, не назві підрозділу). 

- Кадри обирають для цілей програми, а  не навпаки: є фахівець, давайте під нього сформуємо освітню програму, - застерігає Олена Єременко. - Також чудово, коли є системні заходи підтримки науково-педагогічних працівників. Невмотивований викладач, який розуміє, що за якісну роботу він хіба що сам себе похвалить, довго у ЗВО не працюватиме. 

Під час самооцінки програми за сьомим критерієм (“Освітнє середовище та матеріальні ресурси”) потрібно проаналізувати - чи забезпечено всі ресурси для реалізації програми.

 - На жаль, ми часто бачимо, що матеріальна база ЗВО  ніяк не корелюється з завданнями, які ставлять перед собою в університеті, - пояснює Андрій Бутенко. - У цьому критерії варто згадати не лише про навчальні корпуси та обладнання, а й про не матеріальне забезпечення. І чи корелюються ваші методички з наявним обладнанням? Часто трапляється, що методички одні, а обладнання інше.    

У здобувачів освіти має бути достатній доступ до бібліотек, інфоресурсів, освітніх платформ, лабораторій. Освітнє середовище повинно бути безпечним, безоплатним і доступним. 

Восьмий критерій (“Внутрішнє забезпечення якості освітньої програми”) передбачає  конкретний порядок зміни і покращення освітньої програми. 

- Не має бути, що зміни внесли і про них ніхто не знає,- зауважує Олена Єременко. - Потрібно проводити обговорення, залучати до нього здобувачів освіти, викладачів, роботодавців. До речі, деякі заклади просто перейменували навчально-методичні центри у навчально-методичні центри з забезпечення якості освіти і вирішили, що цього досить. Насправді - ні. Спільнота ЗВО має розуміти, що і чому потрібно змінити в освітній програмі.   

У ЗВО потрібно формувати  культуру якості. Вона означає, що викладач хоче і  може гарно викладати, а студент зацікавлений якісно виконувати домашні завдання. Культура якості стає елементом світогляду.

На сайті університету також має бути оприлюднено всі важливі документи. Це передбачає дев'ятий критерій - “Прозорість і публічність”. 

- Перевірте, чи “прибрано” до архіву попередні версії документів, - радить колегам Андрій Бутенко. - Бо інколи на сайті ЗВО можна побачити “кашу” з діючих і недіючих документів. 

Для того, щоб визначити - чи зручно користуватися документами на сайті ЗВО, варто створити фокус-групу зі студентів і дати їм завдання знайти той чи інший нормативний акт чи програму. 

Також під час акредитації важливо не забути надати експертам доступ до програм, які розміщені на внутрішніх ресурсах ЗВО.

Критерій десятий - “Навчання через дослідження” стосується акредитації освітньо-наукових програм доктора філософії.

Одним з найгостріших питань цих програм є  призначення керівників. 

- Керівників потрібно обирати на користь справі, а не тому, що професору не вистачає навантаження, - попереджає пані Олена. -  Напрямок наукової роботи керівника обов'язково має відповідати темі аспіранта. Наприклад, якщо це історик,  важливі тематика і період. 

Перші в світі

Під час запитань у експертів запитали: чи залежить процес акредитації він особистостей експертів? На це Андрій Бутенко відповів, що НАЗЯВО не каральний орган і не оцінює “виконання чи невиконання якоїсь відповідності”. Навпаки - його фахівці та експерти допомагають закладу самому проаналізувати - чи виконуються всі необхідні заходи, щоб освітня програма функціонувала, розвивалася і ставала краща. 

Пані Олена порадила закладам вищої освіти не соромитися і узгоджувати час дистанційних зустрічей з експертами. 

 - Якщо вас не влаштовує час,  кажіть про це, не бійтеся, - наголосила Олена Єременко. - Експерти - ваші колеги, вони хочуть  допомогти.

До речі, Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти першим (!) у світі почало застосовувати дистанційні форми акредитації програм. Його фахівці розповіли про це, зокрема, на щорічному європейському форумі з забезпечення якості. І нині чимало європейських країн застосовують у себе українські напрацювання.

 

Світлана ГАЛАТА,  "Освіта України"

№ 47, 2020