Читачі "Освіти України" уже знайомі з
Народним героєм України Андрієм КРАВЧЕНКОМ. Ми розповідали, як у 2014 році
вчений-теоретик відклав роботу над кандидатською дисертацією й пішов на
фронт добровольцем, щоб захищати Україну.
Потрапив до 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» (нині це окремий мотострілковий батальйон сухопутних військ ВСУ). Бійці саме цієї частини 18 лютого 2015 року прикривали відхід українських військ із Дебальцевого.
Сімнадцятого лютого 2015-го в одному з опорних пунктів поблизу міста Андрій Кравченко (позивний «Кремінь») коригував вогонь артилерії. У якийсь момент ворог почав заходити з тилу і зайняв висоту, де прострілювалася дорога, котрою відходили колони військ, та опорний пункт. Артилерійський обстріл тривав усю ніч, сусідні опорні пункти безперервно просили підтримки й один за одним замовкали…
Під час артнальоту о сьомій ранку снаряд із реактивної установки вибухнув біля Андрія. Рану нашвидкуруч перев’язали – і він знову став у стрій. Лише ввечері надійшла команда «відходити». Пересувалися полями. Після півночі дістались українського блокпосту і лише там зітхнули з полегшенням: вийшли!
Пораненого бійця відправили до Харкова, потім – у Київ. Лікарі в Ірпінському госпіталі пізніше скажуть: народився в сорочці! «Відмітина» від осколка – зовсім недалеко від серця.
…Сьогодні Андрій Кравченко – успішний науковець і вчитель (він викладає фізику у столичному Центрі професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну). Вже більше року разом із колегами з Інституту хімії поверхні імені О.О. Чуйка дослідник працює над розробленням кровоспинного композиційного матеріалу.
Потрапив до 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» (нині це окремий мотострілковий батальйон сухопутних військ ВСУ). Бійці саме цієї частини 18 лютого 2015 року прикривали відхід українських військ із Дебальцевого.
Сімнадцятого лютого 2015-го в одному з опорних пунктів поблизу міста Андрій Кравченко (позивний «Кремінь») коригував вогонь артилерії. У якийсь момент ворог почав заходити з тилу і зайняв висоту, де прострілювалася дорога, котрою відходили колони військ, та опорний пункт. Артилерійський обстріл тривав усю ніч, сусідні опорні пункти безперервно просили підтримки й один за одним замовкали…
Під час артнальоту о сьомій ранку снаряд із реактивної установки вибухнув біля Андрія. Рану нашвидкуруч перев’язали – і він знову став у стрій. Лише ввечері надійшла команда «відходити». Пересувалися полями. Після півночі дістались українського блокпосту і лише там зітхнули з полегшенням: вийшли!
Пораненого бійця відправили до Харкова, потім – у Київ. Лікарі в Ірпінському госпіталі пізніше скажуть: народився в сорочці! «Відмітина» від осколка – зовсім недалеко від серця.
…Сьогодні Андрій Кравченко – успішний науковець і вчитель (він викладає фізику у столичному Центрі професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну). Вже більше року разом із колегами з Інституту хімії поверхні імені О.О. Чуйка дослідник працює над розробленням кровоспинного композиційного матеріалу.
Нині розробка перебуває на «фінішній прямій» і, як сподівається Андрій, у найближчому майбутньому буде в аптечці кожного українського воїна.
– Андрію, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея працювати над кровоспинним матеріалом?
– Думка, що військовим украй потрібен ефективний і недорогий гемостатик, прийшла саме під час бойових дій. Пам’ятаю, як дорого коштував Celox, як волонтери «з миру по нитці» збирали кошти, купляли рятівні пакети, привозили на передову… Придбали такий пакет і мені (а ще співробітники нашого інституту зібрали кошти на бронежилет, каску та прилад нічного бачення).
Я той Celox беріг, аби дослідити, як він діє, і спробувати зробити кращий препарат. (І, до речі, зберіг, під час поранення використав звичайну пов’язку.) Весь час думав: ну чому так? До війни ж було так багато досліджень, зокрема і в нашому інституті, щодо кровоспинних препаратів. Згадував, як наші вчені разом із колегами з Вінницького медуніверситету проводили експеримент – виготовили спеціальну суспензію і за її допомогою зупиняли печінкову кровотечу. (Травми цього органу, до речі, є найскладнішими, адже краї печінки не можна «зшити», а лише – «склеїти».) Чому жодна розробка не була запущена у виробництво, і де наші, українські «целокси»?
У 2015 році пройшла новина, що українські науковці розробили вітчизняний Celox. Дуже зрадів, сподіваючись, що питання вирішено. Пройшов рік, два, але, на жаль, у військових аптечках він так і не з’явився. На сьогодні найдешевший препарат типу Celoх коштує близько чотирьохсот гривень. Це не дешево… Захистивши кандидатську (про квантовохімічне дослідження взаємодії розчинів електролітів із поверхнею кремнезему), вирішив, що пора братися за розроблення якісного і водночас недорогого кровоспинного засобу.
З ідеєю створити кровоспинний композит на основі наночастинок кремнезему звернувся до доктора фармацевтичних наук Ігоря Геращенка. Він працює у нашому інституті і ще в 1997 році захистив дисертацію, яка присвячена створенню лікарських засобів, що містять нанокремнезем, зокрема пов’язки для ран. Підійшов, кажу: «Ігорю Івановичу, є величезна потреба в якісному і недорогому кровоспинному матеріалі. А на основі наших наповнювачів (композитів) можна виготовити саме такий виріб. Давайте поновимо дослідження, додамо щось нове і таки зробимо це». І він, і дирекція інституту мене підтримали. Почали дослідження, і за рік маємо непогані результати.
До роботи на волонтерських засадах долучилися й колеги-фізіологи. Бо ж недостатньо створити формулу та препарат «у пробірці», його потрібно ще і протестувати.
– Розкажіть про свою лабораторію. Вона сучасна, має все необхідне?
– Лабораторія у нас звичайна, з’явилася ще в 1986 році, коли було засновано інститут. Думаю, варто нагадати, що створили його (як і ряд інших наукових установ) після аварії на Чорнобильській АЕС, аби терміново знайти рішення – як лікувати людей, як очищувати кров. Наш інститут спеціалізувався на розробці сорбентів на основі діоксиду кремнію (кремнезему). У процесі досліджень з’ясували, що діоксид кремнію має чудові кровоспинні (гемостатичні) властивості. Тому у своїй роботі ми спиралися на численні дослідження наших учених. Стала у пригоді, зокрема, книга «Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния», де описано його використання в різних медичних напрямах, зокрема і хірургії. Її підготували науковці Інституту хімії поверхні імені О.О. Чуйка разом з колегами-медиками під керівництвом засновника і першого директора установи, академіка НАН України Олексія Чуйка. Спиралися й на дослідження вчених ІХП щодо наночастинок кремнезему, зібрані у книзі «Нанохимия в решении проблем эндо и экзоэкологии», яка вийшла два роки тому під редакцією директора нашого інституту академіка НАН України Миколи Картеля. Тобто ми не мусили починати роботу із «чистого листа», а спиралися на багаторічні дослідження колегучених.
Також ми дослідили, які препарати є на ринку, «розпакували» мій фронтовий Celox, вивчили, як він діє і наскільки є ефективним.
– Поясніть, будь ласка, детальніше, як діє засіб? І які його переваги над іншими?
– Найважливіше – відбувається швидке згортання крові. Але ми ставили також іще одну мету – завадити розповсюдженню інфекції за межі рани. А наш матеріал (кровоспинний композит на основі наночастинок кремнезему) має високий адсорбційний потенціал по відношенню до білкових токсинів та мікроорганізмів, він їх «зв’язує», запобігаючи потраплянню до організму людини. Тобто наша пов’язка допомагає зупинити кров, захищає від інфекцій і поглинає токсини.
Упевнений, що за допомогою цього засобу під час поранення на фронті можна буде протриматися до прибуття медиків, не хвилюючись про інфекцію до двох діб. Після мого поранення до лікаря я потрапив лише через добу.
А інші зразки, які є на ринку, діють лише як кровоспинні засоби і не мають адсорбційних властивостей.
– Скільки може коштувати новий кровоспинний матеріал?
– В ідеалі він повинен бути не набагато дорожчим за губку для миття посуду. Діоксид кремнію – доступна і розповсюджена речовина. Наш інститут має власне виробництво – Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України. Завод виробляє необхідний для нашого композиту компонент. Сировина для виготовлення композиту є дешевою та доступною, що передбачає його невисоку собівартість і, відповідно, конкурентну здатність. Для порівняння: з мішка кремнезему можна зробити «губку» площею з кімнату.
– Як тестували кровоспинний засіб?
– Наші колеги-фізіологи протестували його на щурах. Узялися за найскладніше – зупинення печінкових паренхіматозних кровотеч. Без гемостатика тварини дуже швидко гинули. А після застосування композита кров зупинялася за 3–5 хвилин.
Потім ми почали працювати з формою, думати, як «донести» препарат до рани. Поверхня «пов’язки» повинна бути м’якою і максимально повторювати нерівності рани. Також важливо було, щоб у кровообіг не потрапляло забагато гемостатика, аби не утворилися тромби. Повинна «працювати» тільки поверхня. В ідеалі це має бути м’якенька губка, насичена гемостатиком. Під час поранення її потрібно швидко притиснути до рани і зверху забинтувати. За 23 хвилини кров зупиниться.
Сьогодні маємо «працюючий» зразок, який протестували на великій кількості тварин. Отримали обнадійливі результати: за кровоспинними властивостями наш матеріал перевершує Celox у 5 разів.
– Чи працюють інші колективи вчених в Україні над цією темою?
– Так, наскільки мені відомо, над кровоспинним засобом працюють у Київській політехніці. Вони планують застосувати окиснену целюлозу. Це також перспективно, бо її використовують як гемостатик у всьому світі. Але вона має односпрямовану дію – згортання крові. Крім того, препарати із целюлози є досить дорогими.
– Якими будуть ваші наступні кроки?
– Далі мають бути доклінічні та клінічні випробування, а також отримання сертифіката на матеріал. Сподіваюся, що нашою розробкою зацікавляться виробники, і керівництво Національної академії наук дасть «зелене світло» на завершення роботи. Через сторінки вашого видання хочу звернутися до колег-науковців – фізіологів та медиків – із пропозицією долучитися до нашого дослідження. Сподіваюся, що недорогим і якісним гемостатиком зацікавиться також і Міністерство оборони.
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА
Немає коментарів:
Дописати коментар