Шевченко: «квантове переосмислення»

     Підготувати виступ у суді в Гаазі на захист Тараса Шевченка, якого ув’язнила імперія; уявити, як поставився б Тарас Григорович до голосувань за знакові для нас законопроекти, - ці та інші завдання мали виконати учасники ІХ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

Учасники ще одних змагань -  ХVІІІ Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, присвяченого Шевченківським дням, писали творчі та дослідницькі роботи у номінаціях «Література» та «Історія України та державотворення» на тему «Духовні святині рідного краю».

  Переможців цих конкурсів днями  оголосили у КНУ імені Тараса Шевченка.

Мовно-літературний конкурс започатковано у 2010 році. Щорічно у ньому беруть участь учні 5-11 класів, ліцеїсти військових ліцеїв, учні професійно-технічних училищ, студенти ЗВО та курсанти вищих військових навчальних закладів. 39 переможців отримують річну стипендію Президента України.

У цьому році у фінальному етапі (він пройшов у лютому в обласних центрах) взяли участь майже вісімсот учасників з усіх регіонів країни.

 Учні й студенти виконували завдання з мови,  писали есе, роздуми, твори-мініатюри.

Конкурс учнівської творчості було започатковано у 2002 році. За ці роки свої сили у дослідженнях з історії та творчих роботах з літератури випробували тисячі школярів та студентів. Перші переможці конкурсу уже закінчили вищі навчальні заклади і стали істориками, літераторами та просто активними громадянами.

Дослідження змінюють дітей

 – Мої учні беруть участь у конкурсі уже багато років, - розповідає нашому виданню вчитель історії, правознавства та громадянської освіти київської школи № 250 Елла Ситник. – Одна з переможниць, наприклад,  досліджувала  життєвий шлях наймолодшого учасника Кирило-Мефодіївського товариства, студента  Юрія Андрузького. Він написав два проекти Конституції («Про досягнення можливого ступеня рівності і свободи» та «Ідеал держави»). На той момент Юрію було 19 років, тобто він був лише на кілька років старшим за наших старшокласників. Я бачу, як дослідження змінюють дітей, допомагають набути і дослідницьких компетенцій і, що ще важливіше, сформувати активну громадянську позицію.

   Переможців обох конкурсів привітали заступник міністра освіти і науки Вадим Карандій, проректор з науково-педагогічної роботи  КНУ Володимир Бугров, голова журі мовно-літературного конкурсу Дмитро Дроздовський, заступник журі конкурсу учнівської творчості, доцент Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Ушинського Олексій Гальонка та інші.

   Володимир Бугров у вітальному слові наголосив: «Переглядаючи списки переможців, я переконався, що Шевченко об’єднав всю Україну».     І це справді відповідає дійсності, адже на сцену за подарунками та вітальними дипломами МОН піднімалися учасники та їхні  викладачі з усіх регіонів країни. До речі, чимало переможців живуть у маленьких населених пунктах та селах і нагородження в столиці України стало для них яскравою подією. Втім, глибина, сучасність та сміливість робіт, за словами членів журі, аж ніяк не залежала від величини населеного пункту  учасника, а також від того, мешкає він на сході чи заході країни.

 - Мовно-літературний конкурс вкотре довів, що Шевченко  аж ніяк не належить минулому, - каже Дмитро Дроздовський. – Я з величезним задоволенням читав роботи учасників, головною думкою чи не кожної роботи було «для мого життя це важливо!».

Як Тарас носив  шини на Майдан

   Дмитро Ігоревич розповів, що при оцінюванні робіт члени журі у першу чергу звертали увагу на «живе, нове, несподіване, самобутнє прочитання». Окрім того, життя Тараса є прикладом, як ухвалювати складні, але правильні рішення і не шкодувати про свій вибір.

За словами Дроздовського, Тарасу Шевченку випала нелегка місія протистояти імперії зла. Це зло постійно шукає модифікацій,  і нині, на жаль,  ми живемо в суспільстві, де знову доводиться утверджувати право на правду, «воювати» проти фейків, симулякрів, викривлення реальності. Тому постать Шевченка, як ніколи, є актуальною, адже в часи випробувань українці завжди об’єднуються навколо тих, хто є дороговказом, визначає смисл.  (Не даремно ж у дні Майдану були популярними малюнки «Тарас несе шини на Майдан», «Тарас стримує беркутівців» тощо).  

– Радію, що у нас точаться дискусії на кшталт провокативних малярських робіт про «квантового» Шевченка, - додав Дроздовський. -  Ці дискусії свідчать, що поет залишається актуальним. Мовно-літературний конкурс я б  назвав «квантовим переосмисленням Шевченка» у ХХІ столітті, коли важливо усвідомити цінність літератури для формування цінностей у житті.

     Український Робін Гуд

Одна з переможців мовно-літературного конкурсу – студентка КНУ Андріана Біла (її викладач - професор кафедри новітньої української літератури, лауреат Шевченківської премії 1996 року Юрій Ковалів). На думку Андріани, Шевченко і нині є взірцем прямування до «української України», яку ми поки що не здобули. Система, яка знищувала вітражі Алли Горської та Опанаса Заливахи, посилала в тюрми шістдесятників, все ще не подолана. Тому дуже важливо гуртуватися навколо шевченкового слова, відстоювати мову, українську ідентичність та європейський вибір.

     Запитую у однієї з наймолодших учасниць мовно-літературного конкурсу, шестикласниці Ангеліни Майорової з Миколаєва: яка тема з творчості Кобзаря для неї найважливіша?  Дівчинка відповідає: «Поема «Іван Підкова!». Саме твір про те, якими козацькими подвигами  надихався Шевченко у своїй творчості, допоміг їй зайняти перше місце.

– Козацький отаман Іван Підкова – це наш український Робін Гуд XVI століття, - каже дівчинка. –У поемі Шевченко розповідає про бажання волі нашого народу, відвагу, благородство. Він випускав бранців з в’язниць, роздавав майно  багачів біднякам... Івана Підкову стратили у Львові у 1578 році. З того часу минуло багато років, але постать козацького отамана і поема Шевченка і сьогодні є для нас важливими. 

Коли Київ радіє

       Багато цікавих робіт з історії України було подано  на конкурс учнівської творчості. Учениця Елли Ситник, дев’ятикласниця Анастасія Вікторова, наприклад, дослідила маловідому сторінку з історії України -  приїзд Богдана Хмельницького до Києва в грудні 1648 року.  Її робота – справжнє наукове відкриття.

– Цій події у підручнику присвячено один рядок, - розповідає Анастасія. - У монографіях про визвольну війну  - абзац. Є лише згадки в мемуарах та козацьких листах. Між тим подія дуже цікава! Після переможних битв Богдан під церковні передзвони й гарматні постріли в'їхав до Києва через Золоті ворота. Йому назустріч разом з тисячею вершників виїхали Єрусалимський патріарх Паїсій з митрополитом Сильвестром Косовим та церковною ієрархією, а з ними вийшли майже всі мешканці міста. Я переконана, що потрібно пам’ятати про перемоги  та радості у своїй історії. А той грудневий день для киян був по-справжньому важливим і радісним.

Замки сходу

Історії одного з найбільших замків на сході країни – садиби Василя Попова присвячено роботу Олександра Соколова з міста Василівка Запорізької області.

– Олександр досліджував історію замку: хто і як його будував, що з ним  трапилося в роки радянської влади, - розповідає вчителька історії Євдокія Опанасенко. – Працював дуже наполегливо, досліджував архівні матеріали, оглядав залишки замку. На жаль, від цієї споруди залишилися лише окремі флігелі.

   І учень, і вчителька переконані: історія замку – справжня окраса історії краю. Будували його місцеві майстри – нащадки запорізьких козаків.  Будівництво тривало 20 років (1864—1884), палацово-парковий комплекс був надзвичайно гарним, його зображення можна знайти навіть на закордонних листівках початку XX століття.

   У 1934 році місцева влада вирішила створити «культурний центр» з деревини та будівельних матеріалів садиби Попова. Навіть тепер у цій потворній будівлі в радянському стилі можна побачити вкрадені дерев'яні балки та мармурові сходи...

Над дослідженням школяр працював майже рік, і нині сподівається, що воно стане в пригоді історикам та митцям, які все частіше цікавляться цією пам’яткою на південному сході країни.

Підготувала Світлана ГАЛАТА
Стаття опублікована в газеті "Освіта Україна", № 23 за 10 червня