Вивчати
українську мову цікаво можна на кожному уроці, лекції, у компаніях ерудитів чи
вдома з дітьми. У цьому переконана старший викладач кафедри української мови
Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка Олена ОСТАПЧЕНКО. Нещодавно вийшла друком її книга «Українська мова в грі. Проблемні
завдання, конкурси, змагання, цікаві факти, тести, квести». Як саме зробити
уроки та лекції української не просто цікавими, а захопливими – «Освіта
України» запитує в автора.
– Олено Вадимівно, як виникла ідея
написати книжку-посібник з української? І як ви зацікавилися ігровими методами
вивчення мови?
– Ідея виникла, коли в Інституті
філології Київського університету імені Бориса Грінченка готувалися до проведення
Академії ігрових технологій (вона відбулася в жовтні 2018 року). Ми прагнули
ознайомити вчителів-практиків із новими, сучасними інструментами в роботі педагога,
бо нині викладання змінюється. Школа перестає «напихати» голови дітей фактами і
правилами, навчає здобувати знання, компетентності й, основне, – робити це із
цікавістю і задоволенням. Саме під час підготовки до цього заходу й виникла
ідея презентувати учасникам навчальний посібник, покликаний допомогти вчителеві
перетворити урок на творчу лінгвістичну лабораторію.
Нову книгу «зібрала» буквально за кілька
місяців. Особлива подяка рецензентам цього видання – завідувачу кафедри
української мови, професору Станіславу Караману і професору Олені Горошкіній.
Завдяки їх слушним порадам і підтримці колег книжка побачила світ у стислі
терміни.
Активними методами і прийомами мовного навчання зацікавилася давно.
Багато років викладала у педагогічному коледжі й саме там дійшла до думки, що
треба відходити від сухих правил та надмірного теоретизування заради
практичного оволодіння мовленням. Потрібно організувати навчальний процес так,
аби сприйняття і засвоєння мовних норм відбувалося із задоволенням. У коледжі я
придумала перші ігрові завдання, квести та вікторини.
«Друге
дихання» у зацікавленні ігровими технологіями відкрилося тоді, коли почала
працювати на кафедрі української мови Київського університету імені Бориса
Грінченка. У студентських аудиторіях пройшли «бойове хрещення» ігри-змагання
«Ораторський турнір», «Великі географічні …курйози, або Як виникають назви», «У
світі імен і прізвищ», «Таємниці невмирущих знаків», «Лінгвістичні рекорди»,
«100 знайомих чужинців», «До джерел слова» та багато інших. Саме ці навчальні
ігри та вікторини, проблемні завдання, матеріали для конкурсів, турнірів,
брейн-рингів і стали основою посібника «Українська мова в грі».
– Яким є головне завдання посібника?
Кому він може стати в пригоді?
– Насамперед книга стане в пригоді тим учителям,
викладачам, які розуміють, що урок має бути творчою лабораторією і що здобувати
знання найкраще під час дослідження з елементами гри.
Вона знадобиться також студентам –
майбутнім учителям, викладачам.
Без сумніву, завдання книжки цікаві й для
дітей, підлітків. (Випробувано на власних онуках!) Мудрі та далекоглядні
батьки, дідусі й бабусі завжди матимуть під рукою цікаву розповідь, загадку чи
мовну гру. Зіграти у ці лінгвістичні квести можна навіть за святковим столом, у
веселій компанії ерудитів.
Посібник має «мозаїчну» структуру.
Зробила це навмисне, щоб охопити якомога більше цікавинок. Звісно, зібрати в одній
книзі всі мовні загадки неможливо, до неї увійшла лише частина завдань, які використовую
в роботі.
Структура посібника така: спочатку – загальні
відомості про мову, потім – матеріали з фонетики, графіки й орфографії,
лексикологіі, фразеології, граматики, риторики. З кожної теми пропонуються
цікавинки, які можна використати, зокрема, на початку уроку чи в середині
заняття, коли учні втомилися. На основі
цих матеріалів педагог може створити і власні авторські уроки, командні
ігри-змагання, конкурси, турніри тощо.
У
кожному розділі вміщено також проблемні завдання, які вимагають дослідження. Наприклад,
ми кажемо: минають роки́, але – пройшло чотири ро́ки; пропливають місяці́, але
– минуло два мі́́сяці; ростуть сини́, але – у матері було три си́ни. Що це за іменникові
форми, чому ці слова мають такі наголоси? Це непросте завдання, яке потребує
пошуків у довідкових джерелах, його краще дати додому. Якщо відповідь не
знайдена, на наступному занятті з’ясовуємо, що форми «ро́ки», «мі́сяці», «си́ни»,
які поєднуються з числівниками «два», «обидва», «три», «чотири», – це залишки
колишньої двоїни. У граматичній системі давньої української були не лише однина
і множина, а й двоїна. Проблемні завдання, до речі, корелюють із філософією
побудови уроків у Новій українській школі. Нині це впроваджується у початковій
школі, через кілька років буде й у середній. Ми готуємо вчителів для НУШ, тому
студенти мають уміти працювати із проблемними завданнями.
–
Що таке мовні «твести»?
– Це оповідання, в яких є мовна загадка,
якийсь лінгвістичний «секрет». Фактично, це квест, пригода, тому і називаю це «твестом»
(текст + квест = твест). Аби пройти твест,
потрібно уважно прочитати текст, застосувати ерудицію, логіку, уяву, інтуїцію.
Добряче помізкувати доведеться під час
розв’язання твестів «Квадратний сантиметр інформації», «Страшна помста…
розділових знаків», «Обережно: двійники, або З такими друзями і вороги не
потрібні», «Сленг – як кохання, або З української на українську» та інших.
А
ось «Україnglish: чому not чи рішуче – ні?», на мою думку, більше ніж твест. Це
нагода поміркувати про мовну екологію. Ми довгі роки боролися із суржиком,
мовними покручами і прогледіли іншого ворога – потік англіцизмів, який
заполонив мову. Чи не час уже поставити загати перед навалою запозичень і навчитися
виробляти лексику із власних словотвірних ресурсів?
Я наводжу приклади, як це роблять в
інших країнах. Наприклад, чехи творять слова-відповідники не лише для відносно
нових понять (комп’ютер – počítač, бізнесмен – podnikatel, хотдог – párek v
rohlíku, кеш – hotové peníze), а й до загальноприйнятих у більшості мов (театр –
divadlo, граматика – mluvnice, синтаксис – skladba, кілер – zabiják тощо). Вони
виробили імунітет до чужомовної лексики, і нині у чеської мови немає проблем із
білінгвізмом.
Можемо повчитися у фінів, які також
намагаються уникати запозичень і придумують слова, утворені від рідних коренів:
tietokone (комп’ютер) – від tieto («знання, інформація»), puhelin (телефон) –
від puhe (мовлення, бесіда). Про чистоту мови турбуються нині і французи, й
ісландці, і поляки, й німці…
А твест про «україnglish» побудовано
так: три бабусі у парку чують діалог студентів, у якому зі ста слів лише
декілька – українською. Оті «лайфхаки», «коворкінги», «дедлайни», «паті»,
«софти», «хаби», «кавери» бабусі витлумачують по-своєму, виникає кумедне непорозуміння. Завдання твесту
– «перекласти» розмову студентів з «українglish» на українську. До речі, до
цього твесту (єдиного у книзі!) немає відповідей.
–
Наприкінці кожного розділу є завдання із цікавими фактами. Розкажіть,
наприклад, чим із погляду лінгвістики парабелум відрізняється від кольта?
– А подумайте! Назва зброї зазвичай
утворюється від імен винахідників. Прізвища братів Маузерів, німця Нагана,
англійця Браунінга давно стали загальними назвами. А ось «парабелум» утворено
від частини латинського вислову Si vis
pacem, para bellum («Хочеш миру – готуйся до війни»). Цей приклад можна
використати, коли вивчаємо способи словотворення. Цікаво, правда ж? Так само цікаво
має бути на всіх уроках української.
Намагалася про складні лінгвістичні
явища розповісти просто й дохідливо. Це, до речі, відзначають і ті, хто вже
користується виданням. «Книга цікава, інформативна і водночас доступна» –
пише вчитель
із Києва Тетяна Кузьменко. «Чудовий посібник! Тепер
це незмінний помічник на моїх уроках. Запропоновані завдання оригінальні,
сучасні і дуже подобаються учням». (Це написала Іванна Коваль, учитель
Сквирського ліцею.) «Вашою книгою зацікавився навіть мій
російськомовний чоловік. Дякую за цікавенні завдання» (Ірина Тащі з Ірпеня.)
«Мегазбірка цікавих завдань! Беру матеріал для уроків у 5–8 класах». (Ксенія
Шередько з Миколаєва.)
–
Якими є Ваші плани на майбутнє? Які книжки плануєте написати і які ігри
створити?
– Кожен розділ посібника заслуговує на
те, аби стати окремою книгою: цікава
фонетика, цікава орфографія, цікава лексикологія, цікава риторика тощо. І я
готова це зробити, нині шукаю видавця. Також хочу видати окрему книжечку, яка
називатиметься «ЧистоРеп – чистомовки і реп для дорослих і малих». Переконана,
що з вадами мовлення можна прощатися весело, співаючи і танцюючи. Крім того,
реп подобається підліткам, для них це буде цікаво.
–
У попередньому номері газети ми розповідали про ініціативи, які допомагають
розвивати, популяризувати українську мову. Чи є подібні починання в
університеті Грінченка?
–
Університет
започаткував і багато років втілює проект «З Києвом і для Києва» – щосуботи
безкоштовно проводимо заняття, зокрема з української мови. Приходить дуже
багато людей різного віку.
Після Революції гідності чимало
студентів і просто моїх знайомих переходять на українську. Я згадую, до речі,
яке було піднесення у 90-ті роки, згадую футболки «Чи говорять твої діти
українською?», потім ми ніби «заспокоїлися». Впродовж десятиліть для багатьох
людей було проблемою сказати кілька фраз українською. Люди соромилися, а інколи
й побоювалися почути щось агресивне російською… Нині ситуація покращилася, але
«заспокоюватися» не можна! Гібридна війна йде не тільки на сході країни. І мова
– це також поле битви. Я переконана: у мовному питанні час переходити від оборонної
позиції до наступу. Тому цей посібник допомагає популяризувати українську мову –
це, образно кажучи, ще один маленький «багнет» у цій війні.
Немає коментарів:
Дописати коментар