Спочатку студенти просто «ганяли» на перероблених у міні-машини газонокосарках. Нині - майструють гоночні боліди
Уже
чотири роки студенти Київськоїї політехніки проектують і власноруч створюють
гоночні боліди. Відбувається це не просто так: у 2014 році молодь вирішила приєднатися
до проекту Formula
Student.
Що це за змагання, як вдається будувати машини «з нуля» і, найголовніше, – яка
ідея спонукає членів команди проводити сотні годин у майстерні, «Освіта
України» розпитала у координатора проекту «Формула Студент КПІ», завідувача
кафедрою інтегрованих технологій машинобудування КПІ
ім. Ігоря Сікорського Віталія Пасічника.
– Проект Formula SAE виник 1978
року у США, – розповідає Віталій Анатолійович. – Спочатку студенти просто
«ганяли» на перероблених у міні-боліди газонокосарках. Їх примітили
автовиробники і запропонували влаштувати змагання – проектувати та створювати гоночні
машини. У 1998-му році виник європейський аналог змагань – Formula
Student.
На суд журі, до якого входять інженери та представники автомобільних компаній,
студенти повинні представити технічно досконалу машину, бізнес-план, команду. Машина
проходить цілу низку тестів, оцінюються потужність, креативність, безпека. Вимоги
дуже жорсткі. Кожного року команда має створити новий болід – молодь проектує,
помиляється, робить висновки, навчається на власних помилках і, таким чином,
«росте». Мета змагань – аби студент в університеті став інженером.
–
Як виникла ідея приєднатися до проекту?
– Ідею підказали самі студенти. Написали
через соціальні мережі: мовляв, дивіться, який цікавий проект, чому б і нам не
спробувати? Братися за нього я трохи побоювався, адже у правилах написано, що
фінансування (спонсорів, партнерів та інвесторів) студенти мають знайти
самостійно. А гроші потрібні чималі. Бюджет першого року, наприклад, склав 5
тисяч доларів.
Зустрілися зі студентами,
познайомилися. Бажання робити машину було величезне, і ми вирішили спробувати. Ректор
університету Михайло Згуровський нас підтримав і виділив лабораторію для
конструкторського бюро. Це було влітку 2014-го. Спочатку я дав завдання вивчити
регламент змагань – це 250 сторінок дрібним шрифтом англійською мовою. Там
прописані вимоги до безпеки, матеріалів, кріпильних елементів, гальмівної
системи, екіпіровки тощо. Це дуже важливий документ – під час змагань саме за
цим регламентом перевіряють і тестують боліди. До речі, щороку регламент
змінюється, і зміни потрібно враховувати при будівництві нових машин.
–
Скільки людей було в команді? Як довго будували перший болід?
– Спочатку – близько
десяти студентів з різних факультетів і кафедр. Ніхто з них не мав досвіду автобудування,
були лише бажання, драйв та наполегливість. Нам пощастило: восени 2014 року до команди
приєднався Іван Норкін (він став капітаном), який до цього займався автомодельним
спортом і був найбільш обізнаним у теорії автомобілів.
Визначили, хто що робитиме, знайшли прототипи, переглянули сотні фото. Спроектували
машину, потім – щоб уявляти, як виглядатиме болід, – зробили дерев’яний макет
рами. Залізли всередину, сфотографувалися. Фото виклали у соцмережах, воно
викликало шквал жартів, мовляв, КПІшники роблять дерев’яну машину. Але студенти
не зупинялися. Після проектування на комп’ютері основних вузлів почали шукати
гроші. Це виявилося найскладнішим. Приходили до потенційних спонсорів, а ті
запитували: а що ви вже зробили? Побачивши комп’ютерну модель, тиснули руку і казали:
молодці, працюйте далі. Окрім того, у 2014 році взагалі було складно з грошима…
Допомагали випускники КПІ – хто чим
міг. Одними з перших нас підтримали Олександр Сильченко та Петро Кошовий (з компанії KDTU – нашого надійного партнера
впродовдж усіх років). Ситуацію врятували дві перемоги у конкурсах соціальних
проектів. 10000 гривень ми отримали від виробника пива – компанії
«СанІнБев», а 10000 – від компанії Nescafé. Величезну роботу тоді провів піар-відділ команди
на чолі з Кирилом Тепляковим, який у наступному сезоні став капітаном команди. Думаю, що тоді ми
правильно себе позиціонували, наголошували, що «будуємо» не машину, а
інженерів. За кошти першого гранту купили 20 метрів сталевих труб
для рами та підвіски, а також чотири вживаних колеса від Фольксвагена.
…Настало літо 2015-го. У липні, коли студенти і викладачі йшли на
канікули – в нас у лабораторії були лише ці труби і колеса. Команда працювала
все літо, без вихідних. Зварювали раму, виготовляли деталі, складали вузли авто.
Наприклад, Станіслав Петін, який з
перших днів у команді, варив рами й елементи підвіски. У сезоні 2017 року він
став капітаном команди.
Майже всі деталі боліда є
оригінальними. Частину студенти виготовили у майстерні кафедри інтегрованих
технологій машинобудування. (Взагалі, більшу частину робіт зі створення машини
студенти виконують самостійно.) Деталі, які не могли виробити самі, замовили на
підприємствах, там чекали лише на нашу «відмашку» (підтвердження, що зможемо
оплатити). Ми позичили гроші у друзів і знайомих, оплатили замовлення, купили
двигун і зібрали болід. Наприкінці серпня, коли всі повернулися на заняття, в
нас уже була готова машина!
1 вересня 2015 року рушили до
Чехії. Перед цим довго думали – як транспортувати болід? Урешті-решт повністю
розібрали машину і повезли мікроавтобусом, у якому зняли сидіння. Коли приїхали
– майже добу збирали.
– Як виступили на перших змаганнях?
– У рейтингу змагань ми були
передостанніми. Але відповідальний за технічну інспекцію – головний інженер
компанії Porsche – сказав українським
студентам слова, що надзвичайно надихають. А саме: ваша машина дуже бюджетна,
але це не ваша вина. За ті гроші, що ви змогли залучити, інші команди,
найімовірніше, не зуміли б зробити нічого. Не біда, що у вас мало грошей,
головне – що ви справжні інженери. І це була правда, адже ми
змагалися з командами, які мають бюджет 150–200 тисяч євро (а інколи й
мільйони євро!).
Один з етапів
змагання – гонки. Це дуже яскраве видовище. Машина може розігнатися до
швидкості 250 кілометрів на годину, але у регламенті є обмеження – не більше
130. На трекові потрібно показати, як швидко стартує машина, як поводить себе
на поворотах. До речі, під час змагань можна підійти до команди конкурентів і
запитати – як вони робили ту чи іншу систему? З вами радо поділяться премудростями
автомобілебудування. Всі змагаються не за гроші, а за знання, за вміння
побудувати машину і команду.
–
Як вас зустріли в університеті після повернення?
– Хоч ми й не посіли
призових місць, зустріли нас як переможців. Розповіли студентам і викладачам
про змагання, проїхалися територією на нашому боліді. Сказали: сезон
закінчився, пора рухатися далі й робити нову машину.
–
Розкажіть, будь ласка, трохи більше про саму команду. Хто до неї входить?
– Є капітан,
інженерний відділ, PR-відділ. Останній готує звіт про роботу, працює у
соціальних мережах. Тобто, окрім будівництва машини, члени команди роблять
розрахунки собівартості, спілкуються з партнерами, замовляють футболки з
логотипами наших головних спонсорів (компаній Winner Imports і KOSTAL) і сувенірну продукцію. Загалом у команді близько 15 учасників.
Звісно, люди змінюються – закінчують університет чи йдуть в інші проекти. До
речі, витримати рік у нашому проекті не просто – це сотні додаткових годин
роботи у вихідні й вечорами. Капітан команди «Формула Студент КПІ-2018» Василь
Кутуза порахував, що цьогоріч віддав проектові тисячу годин.
– Чи цінують українські роботодавці досвід
роботи у проекті Formula
Student?
– Так! Спонсори і партнери уважно стежать за успіхами членів команди. Окрім
того, студенти навчаються презентувати свої ідеї та результати і, зрештою, можуть
створити власну компанію.
До речі, у
Німеччині рік роботи у проекті зараховується як виробничий стаж. Якщо студент
рік працював на інженерній посаді у Formula Student, то цей період прирівнюється до року роботи на фірмі. Таких
випускників охоче беруть на роботу – адже це вже готові інженери.
– Скільки машин зробили за чотири роки і як
змінюються ці боліди?
– За чотири роки ми зробили чотири машини, постійно їх удосконалюємо. Перша
модель важила близько 300 кілограмів. Наступна – 250, маса останньої машини –
240 кілограмів. Це хороший результат.
Окрім того, після
першого виступу стало значно простіше «достукатися» до спонсорів. Мали право
сказати: ми взяли на себе зобов’язання зробити машину –
і ми її зробили.
Партнерів шукаємо дуже активно, беремо участь у виставках, знайомимося з
компаніями, які можуть допомогти з обладнанням та фінансами. За допомогу в
реалізації проекту ми вдячні всім нашим партнерам, отримані кошти витрачаємо
дуже ощадливо. Кошти, до речі, потрібні не дише для побудови машини, а і для її
транспортування. Так, у 2016 році за гроші, які передала нам компанія
«Прогресстех-Україна», купили спеціальний причіп для транспортування боліда.
Тепер усі наші поїздки на змагання чи виставки є не такими складними, як у
перший рік.
Якщо на початку різали труби вручну, то наступного року серед наших
партнерів з’явилася компанія ABICOR BINZEL, яка безкоштовно передала нам комплект
сучасного зварювального обладнання і витратні матеріали. Сьогодні ми зварюємо
раму вже не побутовим приладом, а використовуємо найсучасніші виробничі технології.
Серед наших партнерів і компанія CWM Lazer Technology, яка допомагає з лазерною
різкою металу. Студенти проектують тривимірну модель машини на комп’ютері, елементи якої передаємо фахівцям
компанії. Вони ж повертають вирізані за нашими «лекалами» високоточні вироби й
оснащення.
Серед наших партнерів –
такі всесвітньо
відомі бренди, як Loctite та Teroson. Вони забезпечили нас з’єднувальними матеріалами.
Компанія Motul допомагала мастилом і автокосметикою. І, що дуже важливо, нас
консультували, як це все правильно використовувати.
Поступово, крок за
кроком, знаходимо підтримку. Нині у нас приблизно півтора десятка партнерів і
спонсорів (для порівняння – в європейських команд їх кількість перевищує сотню).
Але навіть з такими невеликими можливостями ми розвиваємося. Чимало деталей, до
речі, у наступному році зможемо виготовити у лабораторії ФабЛаб КПІ, яку
відкрили у червні.
Мріємо створити
електричну гоночну машину (у конкурсі змагаються машини з бензиновим двигуном і
електричні). Впевнені, що зможемо побудувати електромобіль! І зробимо це, коли
знайдемо кошти. Наші машини з року в рік удосконалюються, стають кращими. Змінюються
і наші студенти. Вони стають справжніми інженерами.
№37 від 24 вересня 2018 року
Немає коментарів:
Дописати коментар