Полювання вчених на коронавірус

Останні тижні кількість хворих на COVID-19 і в Україні, і в світі стрімко зростає. Деякі країни – Англія, Австрія, Німеччина, Іспанія знову вводять жорсткі карантинні обмеження. Під час виступу в парламенті міністр охорони здоров’я України Максим Степанов наголосив, що ми «дійшли точки неповернення і близькі до катастрофи» і ситуація критична.

У ці тривожні дні особлива увага людей прикута до роботи вчених, які працюють над вакцинами та ліками від коронавірусу. «Освіта Україна» вже писала про досягнення, наприклад, вчених кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Сумського державного університету щодо створення українського протоколу лікування та про гранти, які виграли українські дослідники на створення вакцини. Як просувається робота цих вчених та які успіхи дослідників за кордоном?

Це запитання «ОУ» поставила директору Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України Сергію Комісаренку під час онлайн зустрічі, яку з нагоди  виходу книги академіка «Світова коронавірусна криза» організували бібліотека ім. Ошера  Шварцмана та ініціатива  «Scientific meetings». Учасники зустрічі також запитували: як довго тримається імунітет,  люди з якими групами  крові менш вразливі до вірусу,  як вберегтися від захворювання, та, найважливіше – коли чекати добрих новин про перемогу над коронавірусом?

 

 На початку розмови Сергій Васильович звернувся до слухачів з проханням поставитися до ситуації дуже серйозно. Розповів, що до нього у ці дні звертаються дуже багато друзів і колег з проханням допомогти з госпіталізацією. Місць у лікарнях  обмаль і потрапити до стаціонару складно. «Але я не маю відношення до системи охорони здоров’я, - відповів у прямому ефірі академік. – Раджу берегтися, при перших же ознаках хвороби звертатися до лікаря і не займатися самолікуванням».

Вчений розповів, що SARS-CoV-2, який викликає захворювання на COVID-19 має низку особливостей, які  відрізняють його від попередніх небезпечних вірусів третього тисячоліття. Перший -  SARS (з’явився в Китаї на початку 2000-х) мав 11 відсотків летальності, MERS (Центральна Азія, 2012 рік) – 34.  Але поширення хвороби вдалося швидко локалізувати, оскільки люди починали виділяти вірус, лише коли в них з’являлися перші ознаки хвороби. Сьогоднішній  SARS-CoV-2 має меншу смертність, але водночас набагато підступніший. Хвора людина у перші дні не має жодних симптомів, але вже заражає інших.

Летальність від SARS-CoV-2 у різних країнах дуже  різна.  У нашій країні, порівняно з Італією та Великобританією (навесні) чи США вона  менша.

– Варто дуже детально дослідити геном вірусу, який циркулює в Україні, - зазначив вчений. - На мою думку, ми маємо справу з трохи іншим, менш агресивним  штамом. Він відрізняється від того, що циркулює в Європі, США чи Індії. 

Але, на жаль, наша медицина не витримує навіть такого навантаження. Тому, на думку Сергія Комісаренка, може трапитися так, що нашій країні також доведеться будувати великі тимчасові шпиталі.

Перша група крові – найстійкіша

Читачі, що встигли прочитати книгу Сергія Комісаренка, відзначали, що у ній зібрана «квітенсенція знань» щодо цієї хвороби та найсучасніші протоколи лікування українських та закордонних лікарів. (Книга розміщена у вільному доступі за посиланням https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2020/09/200924152350305-1709.pdf?fbclid=IwAR1mUejXX1NwQj0JVGoMwuMChFyW6e6TZ5CZXj-gKZ5-080CuXWKR2tFQVw). І запитали в академіка: чи справді люди з різними групами крові хворіють по різному?  Чому?

Академік відповів, що так, за статистичними даними, найчастіше хворіють на COVID-19 люди з другою групою крові. Найрідше – з першою. Цю закономірність підмітили навесні в Італії, де намагалися найдетальніше обстежити пацієнтів, щоб  вивчити нову хворобу.  Але чому так відбувається – поки що ніхто з вчених сказати не може.

Варіанти  майбутнього

У Сергія Комісаренка запитали також:   якими можуть бути варіанти розвитку подій щодо пандемії? Він відповів, що таких варіантів три (нещодавно їх озвучила професор-інфекціоніст Ольга Голубовська). Перший  – вірус після стрімкого поширення через півроку «ослабне», другий - навпаки, набере обертів, мутуватиме і ставатиме сильнішим. Третій (найсприятливіший)  - після декількох років тримання планети в напрузі SARS-CoV-2 зникне, як зник колись SARS. Але академік переконаний, що навіть за найгіршого сценарію, коли вірус мутуватиме і створюватиме нові штами, людство все ж зможе з ним боротися. Перемогти «непроханого прибульця» можна буде за допомогою заходів безпеки,  ліків та вакцини.

Ліків, які цілеспрямовано вбивають цю інфекцію, на жаль, поки що немає. Хоча вчені всього світу над цим працюють і намагаються розробити ліки, які діють безпосередньо на вірус та допомагають подолати ускладнення. Працюють над цим і українські дослідники. Наприклад, Інститут біохімії імені Палладіна вивчає можливість долати одне зі смертельних ускладнень коронавірусу – мікротромбози.

До протоколів лікування у багатьох країнах включено різні препарати. У США,  наприклад, рекомендують використовувати дексаметазон, який хоч і не вбиває SARS-CoV-2, але допомагає боротися з так званим «цитокіновим штормом». (Цитокіни – це білки, які використовує імунна система для маркування джерел інфекції. У ці місця надсилаються імунні клітини, що зазвичай прибирають окремі пошкодження. Але при зараженні коронавірусом ця система виходить із ладу, й імунні клітини починають вбивати все на своєму шляху. – Авт.).

Також у Сполучених Штатах радять використовувати ремдесивір (його навіть включили в протокол лікування Дональда Трампа). Ремдесивір допомагає «обманути» чимало вірусів, - вони втрачають  здатність до розмноження.

 – Але на жаль, проти SARS-CoV-2 ремдесивір ефективний лише in vitro, - додає Сергій Васильович. – Проти коронавірусу в організмі людини він не дієвий… Хоча у нас є пропозиції, як полегшити його потрапляння в клітини і підвищити ефективність.

Звісно, у академіка запитали і про вакцини, які зараз розробляють за кордоном. Сергій Васильович відповів, що уважно стежить за роботою колег і про роботу колективів дослідників детально пише у своїй книзі. До речі, одна з глав книги має назву «Полювання вчених на коронавірус SARS-COV-2». Назва і зміст цієї статті – оптимістичні, вони свідчить, що вчені полюють на інфекцію (а не вона  на людей), і обов’язково переможуть.

Сергій Комісаренко розповів що у світі нині створено понад 200 прототипів зразків вакцин у лабораторіях. Але вацин, які вже проходять клінічні випробування, значно менше – близько п’яти десятків. І лише десять знаходяться на третій (завершальній стадії) випробувань.

На першій і другій стадії випробовують – як діє вакцина на здорових добровольців,  на третій – на людей похилого віку та з різними захворюваннями.

– Без проходження усіх стадій випробувань вакцину застосовувати не можна, - наголосив пан Сергій. – Вона  повинна викликати імунну відповідь на вірус і не давати побічних ефектів. До речі, саме тому російську вакцину так критикують у світі.  Вони запропонували використовувати свій препарат ще до того, як він пройшов другу стадію випробувань.

На думку Сергія Комісаренка, перша вакцина з’явиться не раніше середини наступного року.  (Хоча Дональд Трамп, наприклад, легковажно обіцяв безкоштовний  препарат для американців ще до виборів).   Втім, прототип (зразок) першої вакцини був справді створений у США,  в Національному інституті алергії та інфекційних захворювань.

- Директор інституту Ентоні Фаучі є радником Трампа і має сміливість говорити йому правду, - додав оповідач. -  Можливо, саме тому Трамп пообіцяв звільнити його в разі переобрання.

Втім,  президентське невдоволення не завадило Національному інституту алергії та інфекційних захворювань ще навесні створити і передати прототип вакцини великій фармацевтичній компанії Moderna. Нині ця компанія близька до фінішу в «полюванні на коронавірус».

Купити дорого чи створити власну?

В Україні над створенням вакцини працюють три колективи вчених. Це Інститут біології клітини НАН у Львові (його очолює Андрій Сибірний),   Інститут біохімії імені О.В. Палладіна НАН у Києві (директор – Сергій Комісаренко) та україно-американський консорціум. 

- Як академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАНУ я відповідаю за роботу перших двох, але й про успіхи третьої групи також знаю, тим більше, що до неї залучені  вчені Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К Заболотного НАН, - каже Сергій Комісаренко. – Прототип вакцини, яку розробила третя група, викликав нещодавно надзвичайно гострі дискусії в нашому суспільстві. Шкода, що в них, як правило,  брали участь люди, які мало розуміються в інфекціях.

         Градус цієї дискусії справді був високим. Сергій Васильович розповів, що якось спробував долучитися до «розмови» (хоча більш правильно було б назвати  «обговорення» іншим словом) у соцмережі, щоб розповісти, що насправді відбувається. Але академіку не дали «й слова сказати». Ну справді, що він може знати про вакцини…

Між тим, на думку Сергія Комісаренка, можуть бути різні шляхи отримання вакцини. Її можна буде купити (дорого), розфасувати і продавати, а можна – створити власну. Звісно, українські вчені почали цей процес значно пізніше, ніж, наприклад, американські, але їхні розробки також можуть бути мегакорисними.

Вакцина, що викликала бурхливе обговорення, є особливою, унікальною. У її розробці взяла участь фірма «Діапроф-Мед», яка займається діагностикою інфекційних захворювань, створенням імуноферментних аналізів різних вірусів.

-  Всі вакцини, які розробляють у світі (а також ті, які розробляють два інститути НАН), спрямовані проти «головної діючої особи» у SARS-COV-2  – так званого шипоподібного протеїну, - розповідає академік. -  Якщо подивитися на зображення вірусу, то з нього «стирчать» шипи які нагадують морську міну. Шипоподібний протеїн є вкрай важливим для інфікування клітин господаря. Він складається з трьох субодиниць,  містить понад тисячу амінокислот, має велику молекулярну вагу. У ньому є контактна частина, так званий рецептор зв’язувальний домен, який взаємодіє з рецепторами клітини господаря. А рецептором на клітинах господаря є ангіотензин-перетворювальний фермент другого типу. Коли вони взаємодіють, вірус проникає у клітини господаря. І дослідники намагаються різними способами нейтралізувати цю «міну», шилоподібний протеїн. А остання (третя) група вчених «взяла в роботу» зовсім інший протеїн. На цю думку їх наштовхнув досвід діагностики.

Як пояснив учений, на поверхні коронавірусу є чотири різних протеїни, серед них і N-протеїн. Дослідники україно-американського консорціуму шукали, як можна визначити інфекцію за  допомогою різних протеїнів і отримали антитіла проти N-протеїну. А також  виявили, що вони викликають потужну імунну відповідь на SARS-COV-2  у експериментальних тварин.

Потім вирішили визначити – чи діють ці антитіла на коронавірус у людини. Виявилося, що так.   

– Перед тим, як піти до Президента, вони запросили мене на зустріч і детально розповіли про своє дослідження, - зазначив Сергій Васильович. – Спочатку я поставився до нього досить скептично, адже в деяких наукових публікаціях ішлося, що вироблені імунною системою людини антитіла проти N-протеїну не можуть нейтралізувати коронавірус. Але коли побачив численні графіки дослідження,  переконався, що вони мають рацію. Сказав: цікаво,  давайте спробуємо.

Автори вакцини  майже завершили доклінічні випробування і готові приступити до клінічних, які проводяться на людях. Нині вони чекають фінансування від Міністерства фінансів.

До речі, доклінічні випробування вчені провели у лабораторії Техаського університету (в Україні поки що немає  лабораторії з відповідним рівнем безпеки). Після клінічних випробувань стане зрозуміло – чи викликає вакцина потужну імунну відповідь у людей. Якщо так, то можна буде переходити до третьої фази клінічних досліджень і з’ясовувати, чи не викликає вона побічних ефектів.

- Якщо все вдасться –  матимемо українську вакцину, - додав пан Сергій. -  Але з’явиться вона не раніше, ніж через рік. До речі, створили її вчені двох країн, але позиціонується вона як українська.

Сергій Васильович наголосив: як би наполегливо не працювали вчені, швидкого вакцинування людства чекати не варто. Після закінчення клінічних випробувань потрібно буде виготовити мільярди доз (а бувають вакцини, які потрібно вводити двічі). За найоптимістичнішим сценарієм людство буде вакциноване до кінця 2021 року. Тому -  зберігаємо спокій і працюємо над проблемою.

Вірус мутує

На жаль, за час пандемії вірус аж ніяк не послабшав. За словами Сергія Комісаренка, у шипоподібному протеїні, який знаходиться на поверхні SARS-CoV-2, відбулася мутація однієї з амінокислот. Заміна однієї амінокислоти (з тисячі!) призвела до того, що вірус став більш контагіозним (заразним). У березні 2020 року вірусу з такою мутацією було лише 30 відсотків, а нині - 90.

Хоча, на щастя, вірус SARS-CoV-2 мутує все ж не так часто і швидко, як вірус грипу  і це дає надію на ефективність майбутніх вакцин.

Перебіг хвороби у кожної людини залежить також від імунітету. Тому, доки не почалася вакцинація, вчений радить його максимально зміцнювати. Найперше, не піддаватися паніці та депресії, які пригнічують імунну систему.

Про маски і відповідальність

Окрім ліків і вакцин зупинити вірус допомагають і карантинні обмеження та заходи безпеки.

– На жаль,  українці не надто дотримувалися і навіть сьогодні не дотримуються заходів безпеки, - визнав вчений. -  Хоча Франції, наприклад, навесні можна було вийти з дому, лише попередньо написавши, о котрій годині ти  залишаєш домівку і з якою метою. Вийти можна було лише на годину і лише в своєму районі. Поліція ретельно стежила за дотриманням заходів безпеки.

Українці ж надто «розслабилися». У маршрутках та громадському транспорті маски у багатьох «спущені» на підборіддя, в аеропортах маски  вдягають лише на вході… Хоча в такій тривожній ситуації, як сьогодні, «спустити» маску у транспорті  має бути так само неприйнятно,  як  «спустити штани».

Тому насамкінець розмови академік ще раз наголосив: робота вчених дуже важлива, але не менш важливим є розуміння і відповідальність самих людей.

Підготувала Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»