Днями
команда київських школярів повернулася зі Стамбулу, де проходили наймасштабніші
змагання з робототехніки для учнів 9 – 11 класів – FIRST Robotics Competition. І хоча до фіналу
українська команда не потрапила, але здобула декілька дуже вагомих нагород.
Про те, яким був шлях «до зірок», що
передувало змаганням, які зусилля доклали учні для того, щоб взяти в них участь
ми запитуємо у заступника директора НВК № 141 «ОРТ» Києва, одного з менторів і організаторів
команди – Сергія Дзюби.
Пан Сергій одразу наголошує: чудово
працюють не лише учасники команди 7851
NeuraBlink
(до неї входять учні 9-11 класів), які змагалися у Стамбулі, а й учасники так
званої «молодшої ліги». Команда 14438 Noosphere
Robotics (до неї входять учні 7
– 11 класів) нещодавно брала участь у змаганнях в Ізраїлі і посіла третє місце.
Змагання для молодших мають назву FIRST Tech Challenge (FTC).
Ці дві команди (молодші і старші) уперше
взяли участь у змаганнях FIRST у минулому році. Старт виявився вдалим:
старшокласники вразили суддів мотивацією, бажанням показати всьому світу, що
Україна – країна технологічного майбутнього. Команда 7851 Neurablink отримала
почесну нагороду Judges' Award («Премію суддів»).
–
А
найголовніше – ми зрозуміли, як «влаштовано» змагання, що потрібно для перемоги,
– продовжує розповідь пан Сергій. – Найголовніший меседж конкурсу – не просто
зробити робота, а створити команду, яка здатна «гори звернути».
Повернувшись зі змагань у минулому році,
і організатори, і команди одразу ж взялися за роботу. Створили ще п’ять команд FTC, провели всеукраїнські тренувальні
змагання на базі НВК №141 «ОРТ». У квітні мали відбутися всеукраїнські
змагання, але через епідемію коронавірусу їх проведення відклали.
Команда NeuraBlink
(старша ліга) також не сиділа склавши руки: учні створила спільноту ECO FIRST
у
мережі Фейсбук, до якої за рік залучили 170 (!) команд з усього світу. Нині у
цій спільноті учні з різних країн популяризують роботомоделювання та ставлять
за мету впровадити екологічні цінності в сучасну систему. Тобто, FIRST – це набагато більше ніж роботи!
– У конкурсах FTC та FRC у минулому році ми взяли участь
уперше, – каже пан Сергій. – Але роботів будуємо давно, беремо участь у різних
змаганнях, чимало конкурсів організовуємо самі. Наприклад, проводимо
всеукраїнські змагання «Robotraffic».
У нашому навчальному закладі (а саме на базі нашого НВК відбуваються тренування
команд), влаштовуємо хакатони під час уроків, на яких потрібно придумати ідею,
розробити стратегію реалізації, бізнес-план і створити працюючу модель.
Іншими словами – головні принципи
змагань FRC не стали для українців несподіванкою. Київські школярі уже
розуміли, як зібрати команду (і не просто залучити нових членів, а знайти тих,
хто хоче і вміє працювати), створити бренд, провести фандрайзенгову кампанію,
розробити бізнес-план тощо. Усі ці вміння також оцінюються під час змагань.
Завдання щодо самого конкурсу FRC команди
з усіх країн світу отримали на початку січня. Тема змагань цього року – Infinite Recharge (захист міста від
астероїдів, що наближаються на нього).
За шість тиждень учні повинні були
змайструвати робота, який міг би збирати м’ячі, кидати їх у спеціальні
«кільця», визначати колір тощо. Іншими словами, необхідно було знайти і
застосувати інженерні рішення щодо захвату м’яча, підйому, метання під різними
кутами. (До речі, кожного року тема гри – різна, у минулому році тема мала
назву Deep Space і буда пов’язана з темою космоса та
завантаженням корисними копалинами космічного вантажного корабля).
Вага робота команди Neurablink у 2020 році складала 34
кілограми. Це на два кілограми більше, ніж дозволено транспортувати у
пасажирському літаку, тому готового робота довелося… частково демонтувати і, по
прильоту до Стамбула, скласти заново.
…І от, нарешті, роботи «вийшли» на поле.
Напруга в цей момент була неймовірною: глядачі на трибунах скандували назви
країн, вигукували «кричалки», піднімали плакати та прапори. На полі змагалися
шість роботів – три проти трьох (перед змаганнями створюються «альянси», до
кожного з яких входить три команди). Перші 30 секунд робот працює у автономному
режимі. Після цього за дві з половиною хвилини робот мав швидко зібрати м’ячі,
«вистрелити» ними у кільце (трохи схоже на «баскетбол» для роботів), потім
під’їхати до спеціальної рами, зачепитися за неї крюком і трохи піднятися над
полем.
Бали, які набирають три роботи, є
спільними для альянсу. Навіть якщо у якомусь раунді не спрацював робот, то бали
альянсу він все одно отримує, але якщо заробляє штрафні бали, то вони
зараховуються всьому альянсу.
Запитую у Сергія Дзюби: чи справедливими
є такі вимоги, і що робити, якщо у одного з учасників ламається пристрій?
– Сенс змагання якраз і полягає в тому,
щоб учні з різних країн навчилися взаємодіяти разом, – пояснює Сергій Дзюба. –
Перед стартом школярі отримують «графік» матчів, бачать, з ким їм доведеться
змагатися. І напередодні підходять до інших команд, запитують, чи є якісь
проблеми, чи потрібна допомога.
Іншими словами, діти не тільки будують
свого робота, а й допомагають вдосконалити творіння інших. Ця практика стала в
пригоді українській команді у минулому році, коли з’ясувалося, що збудований
робот на шість сантиметрів більший, ніж передбачено конкурсом. Команду не
допускали до занять і учні з Польщі увесь день допомагали українцям переробити
механізм. І все вдалося!
У цьому році українці зайняли 11 місце
(під час змагань з ладу виходили певні елементи, і не завжди було чим
замінити). Але члени команди отримали вагомі нагороди за досягнення у певних
напрямках. Наприклад, Нікіта Усатюк, який у команді вже два роки, отримав
нагороду Deans’s List Awards
за найбільший внесок у розвиток команди. (Нікіта в команді вже два роки, він
відповідає за бренд, дизайн буклетів та презентацій).
Ці нагороди надзвичайно важливі, адже
дають можливість отримати стипендії на навчання в кращих університетах світу.
– Ці нагороди – спільна заслуга команди,
– наголошує пан Сергій. – У кожного в команді свою «місія», і результат дають
лише спільні зусилля. Я радий, що учні уже сьогодні, до виходу в дорослий світ,
навчаються діяти спільно, довіряти партнерам, дослухатися до ініціатив членів
команди.
Запитую: звідки команда бере гроші на деталі,
перельоти, буклети тощо? Педагог відповідає: учні шукають і залучають
спонсорів. Вони спілкуються з представниками компаній (українських і міжнародних),
розповідають про свої плани та мрії, представляють фото уже побудованих
роботів. До речі, бізнесовим напрямком у команді керують дівчата: Єва Коханець,
Аліна Дудунова та Анастасія Сєргєєва. Вони ж фотографують, «прораховують»
логістику тощо.
Участь у конкурсі недешева – у цьому
році вона обійшлася у понад 16 тисяч умовних одиниць.
– У цьому році діти самостійно знайшли
спонсорів, які виділили понад десять тисяч умовних одиниць, – додає пан Сергій.
– Наприклад, капітан команди Євген Кримчак провів переговори з компанію MacPaw,
яка надала нам більше 8 тисяч доларів. Другий рік нас підтримують компанія 2д3д
та спільнота IT-школяр.
Компанія 3М сплатила внесок за реєстрацію на змагання, який коштує $5000. Компанія Diacom допомогла з різанням металу. А
також ми отримали допомогу і від інших компаній. Ми вдячні за будь-яку
допомогу!
Нині команда відпочиває після змагань,
пише листи подяки спонсорам і вже мріє про наступні перемоги. З проханнями
показати майстерню та роботів їм телефонують чимало телеканалів. На жаль, демонстраціям
перешкоджає карантин, тому їх відклали на потім.
Наступний етап – «змагання чемпіонів» у
Х’юстоні, в США. Від України команду Neurablink буде представляти Нікіта Усатюк, який
розкаже про свій досвід в побудові команди та розповість про цікаві інженерні
рішення.
– Наша робота – це не просто
робототехніка, – додає пан Сергій. – Найголовніше, що ми навчаємо створювати
команди, члени яких мають досвід маркетингу, фандрайзингу, інженерні навички. Ці
команди у майбутньому зможуть реалізувати будь-яку ідею!
Світлана ГАЛАТА
Немає коментарів:
Дописати коментар