«ГРОШІ ХОДЯТЬ ЗА ВЧИТЕЛЕМ»: ЯК ДІЯТИ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ

Починаючи з 2020 року всі вчителі зможуть підвищувати кваліфікацію не тільки в державних установах, а й у приватних і   громадських організаціях. Іншими словами, ринок надання освітніх послуг для педагогічних працівників демонополізується, а вчителі отримують справжню свободу обрати ті навчальні програми (курси, тренінги, вебінари тощо), які їм справді потрібні.

Хто ж за якими правилами зможе надавати освітні послуги вчителям та як діяти у нових умовах керівникам шкіл? Про це під час зустрічі з директорами, педагогами, представниками громадських організацій та фахівцями інститутів післядипломної педагогічної освіти розповіла заступник міністра освіти і науки Любомира МАНДЗІЙ.

Любомира Степанівна наголосила, що МОН розпочинає інформаційну кампанію про можливості підвищення кваліфікації вчителів у 2020 році. І нагадала, що у 2019 році ухвалили дві урядові постанови: №800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» та №1133 «Про внесення змін до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників». У них чітко викладені правила, за якими відбуватиметься підвищення кваліфікації.

– Мета нових підходів до підвищення кваліфікації – дати свободу педагогічним працівникам щодо вибору змісту навчальних програм та суб’єктів підвищення кваліфікації, – наголосила заступник міністра. – Ринок освітніх послуг демонополізується, ми демонструємо довіру до суб’єктів, які надають такі послуги, а наприкінці року уважно проаналізуємо результати. За потреби правила будуть скориговані.

Звісно, про перспективне і поточне планування краще було говорити у жовтні, зазначила Любомира Мандзій. Але, оскільки постанова №1113 ухвалена у грудні (а в лютому очікується ухвалення ще одного нормативного документу), то 2020 рік буде пілотним. Із державної субвенції, передбаченої на НУШ, частину коштів виділять на підвищення кваліфікації учителів 5–11 класів. У березні ці кошти планується розподілити на місцевому рівні, після чого школи зможуть укласти договори із суб’єктами, що надають освітні послуги щодо підвищення кваліфікації.

Як, де і скільки навчатися

Підвищити кваліфікацію можна і в Україні, й за кордоном.

У нормативних актах передбачено різні форми підвищення кваліфікації: інституційну (очну та заочну), дистанційну, мережеву, дуальну, на робочому місці, на виробництві тощо. Форму навчання обирає сам педагог. Він може також обрати види навчання – на курсах, семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

Відповідно до норм Закону «Про освіту» педагог має право на 150 годин підвищення кваліфікації за п’ять років.

– Це не означає, що учитель нічого не робитиме п’ять років, а за останній рік швиденько набере потрібні години, – застерігає Любомира Мандзій. – Потрібно планувати щорічну роботу.

Заступник міністра наголосила, що можливість поступово використовувати 150 годин дає педагогу змогу не відлучатися зі школи надовго (не секрет, що школі не так просто знайти підміну вчителю на тривалий термін).

Для педагога дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти час на підвищення кваліфікації встановлюється засновником закладу (але не менш як 120 годин на п’ять років). Для педагога вищої і післядипломної освіти – не менше шести кредитів ЄКТС упродовж п’яти років.

Пріоритетними напрямами підвищення кваліфікації (на це мають зважати педагогічні ради під час ухвалення рішення) є розвиток професійних компетентностей (знання з навчального предмета, фахових методик, технологій); робота з інклюзією; формування критичного мислення; вміння керувати емоціями, оцінювати ризики, ухвалювати рішення, вирішувати проблеми; навички роботи в команді тощо. Тобто це знання, які вчитель використовує щоденно.

Для того, щоб педагоги зрозуміли свої потреби і зробили правильний вибір, у школах потрібно почати обговорення цього питання, директор має «тримати двері відкритими», аби вчителі завжди могли зайти і порадитися.

Учитель повинен заздалегідь проінформувати педагогічну раду про свій намір. Після того, як фахівець визначиться, які навчальні програми йому необхідні й де саме хоче навчатися, він має подати заявку до директора чи педагогічної ради школи. План затверджує педрада, директор ставить печатку.

Звісно, при складанні плану педагогічна рада має врахувати інтереси усіх учителів закладу (бо ж кошти виділяються пропорційно до кількості педагогічних працівників).

Якщо ж учитель самостійно обрав суб’єкт із підвищення кваліфікації (наприклад, прослухав безкоштовний вебінар, не узгоджуючи це питання з директором), то впродовж року він має додати результати підвищення кваліфікації до свого плану. Як наголосила Любомира Мандзій, підстав для невизнання результатів підвищення кваліфікації, якого не було у плані, в педагогічної ради немає.

До речі, до орієнтовного плану підвищення кваліфікації педагогів закладу (план формується у поточному році на наступний календарний рік) можна і потрібно вносити зміни.

– Життя не стоїть на місці, потреби працівників також змінюються, – додає заступник міністра.

Орієнтовний план підвищення кваліфікації повинен містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями й орієнтовний перелік суб’єктів, які надають освітні послуги. 

Хто навчає

Згідно з новими правилами, суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти чи його підрозділ, наукова установа (наприклад, університет), юридична особа, фізична особа. Зокрема – фізичні особи-підприємці, які проводять освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогів.

Найперше, що повинні зробити суб’єкти, – розробити і затвердити навчальні програми (типові навчальні програми лишаються в минулому). Потім – оприлюднити їх на сайті установи. (Постанова №800 передбачала оприлюднення програм централізовано, але постанова №1133 цю вимогу скасувала.)

Відповідно до постанов №800 і №1133 програми обов’язково повинні містити інформацію про розробників, мету, напрям, зміст, тривалість, що встановлюється в годинах або у кредитах ЄКТС, форму підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться чи набуватимуться.

Також програма може містити інформацію про розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо); осіб, які виконують програму (освіта, категорія, науковий ступінь, учене звання, досвід роботи тощо); строки та місце виконання; очікувані результати навчання; мінімальну та максимальну кількість осіб в групі; можливість надання подальшої підтримки чи супроводу; додаткові послуги (трансфер, проживання і харчування, послуги для осіб з інвалідністю) тощо.

– Ми плануємо внести зміни до постанов і обумовити, що обов’язково має бути вказана вартість навчання, – додала пані Любомира.

Ця інформація потрібна для планування: педагогічні ради повинні розуміти, скільки грошей планується витратити.

Також на сайті суб’єкта, який надає послуги з підвищення кваліфікації, має бути місце, де розміщуватиметься інформація про сертифікати чи свідоцтва, котрі отримуватимуть педагогічні працівники. У сертифікаті має бути вказано прізвище та ініціали вчителя, який пройшов підвищення кваліфікації; форму, вид, тему навчання та його тривалість; дату видачі й обліковий запис документа.

– Прошу звернути увагу, що у документі, який учитель отримує після закінчення навчання, має бути інформація про досягнуті результати, – наголосила Любомира Мандзій.

Якщо педагогічний працівник проходить підвищення кваліфікації за акредитованою (ліцензованою) освітньою програмою, його результати не потребують підтвердження. А результати навчання в інших суб’єктів мають бути визнані рішенням педагогічної ради. Порядок визнання результатів рада встановлює самостійно.

Фінансування і стажування

Фінансування підвищення кваліфікації педагогів може відбуватися за кошти державного, місцевих бюджетів; кошти фізичних та юридичних осіб; власні надходження закладу освіти тощо. У договорі, який укладають заклади освіти із суб’єктами, що надають послуги з підвищення кваліфікації, обов’язково мають бути зазначені джерела фінансування. Факт навчання підтверджується актом про надання освітніх послуг, він є підставою для оплати послуг суб’єкта згідно з укладеною угодою.

Також учителі мають право проходити стажування. Воно здійснюється за індивідуальною програмою, яку розробляє і затверджує суб’єкт (той, хто надає послуги). Для проходження стажування суб’єкт підвищення кваліфікації та заклад освіти, в якому працює вчитель, укладають договір.

Стажування може здійснюватися у закладах освіти; установах; організаціях; на підприємствах тощо. Керівником такого стажування має бути педагогічний або науково-педагогічний працівник, котрий працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання «старший учитель»), який успішно пройшов сертифікацію в установленому законодавством порядку.

Один день стажування оцінюється у 6 годин або 0,2 кредиту ЄКТС.

Відповіді на запитання

«Липових» сертифікатів не буде

Представники громадських організацій, ІППО та директори скористалися нагодою і поставили заступнику міністра чимало запитань. Відповідаючи на них, Любомира Мандзій порадила для початку уважно вивчити постанови №800 та №1133, не панікувати і діяти згідно з нормативними документами.

Ці відповіді стануть у пригоді й читачам нашого видання.

Які основні виклики для держави щодо підвищення професійних компетенцій учителів?

Держава має забезпечити збалансоване регулювання цього питання і, водночас, подолати формалізм і стереотипність у справі підвищення кваліфікації.

 Не має виникати ситуацій на кшталт «Ой, не маю часу, підпишіть сертифікат, що я навчалася», наголосила заступник міністра. Вчителі мають підвищити свою кваліфікацію й отримати вагомі результати. Ми проти профанації, коли участь у незрозумілій «конференції» зараховується учителеві як підвищення кваліфікації.

Також МОН і працівники департаментів та управлінь освіти повинні бути готовими швидко реагувати на випадки, якщо вчителю не дозволять самостійно обрати суб’єкта підвищення кваліфікації. Перешкоджати вибору вчителя не можна!

Чи планується створити реєстр суб’єктів підвищення кваліфікації?

У 2020 році створення такого реєстру не заплановано. Дерегуляція ринку послуг якраз і полягає в тому, щоб не давати преференцій тому чи іншому суб’єкту підвищення кваліфікації.

У подальшому, можливо, для зручності вчителя буде створена єдина платформа, де можна буде отримати інформацію про всіх суб’єктів підвищення кваліфікації.

Яка роль методичної служби у процесі підвищення кваліфікації?

Згідно із Законом «Про повну загальну середню освіту» до 1 вересня методичні кабінети мають бути розформовані чи реорганізовані в центри професійного розвитку педагогічних працівників. У таких центрах можна буде підвищувати кваліфікацію.

Як ділити 150 годин за роками?

У методичних рекомендаціях МОН рекомендує у 2020–2021 навчальному році учителям, які проходять атестацію, використати 30 годин зі 150. Інших рекомендацій у нормативних актах немає.

Як підвищувати кваліфікацію керівників закладів освіти?

Підвищення кваліфікації керівників закладів середньої освіти ґрунтується на тих же засадах, що й підвищення кваліфікації вчителів. Але варто пам’ятати, що, згідно з вимогами Закону «Про повну загальну середню освіту» керівник школи зобов’язаний протягом року після призначення на посаду пройти курс підвищення кваліфікації з управлінських компетенцій обсягом не менш як 90 годин.

Де можна отримати зразки договорів між суб’єктами і навчальними закладами?

Договори мають готувати суб’єкти підвищення кваліфікації. Будь-які централізовані зразки обмежують свободу написання договору та вибору вчителя.

Яка процедура оплати послуг за кошти з державного бюджету? Які супровідні документи потрібні?

Спочатку має бути укладений договір. Після надання послуг із підвищення кваліфікації підписується акт про надання послуг. Потім відбувається оплата.

Чи можуть МОН і заклади освіти оплатити послуги з підвищення кваліфікації без залучення системи Prozorro?

Кошти з держбюджету йтимуть до областей, міст, районів, ОТГ. Кількість коштів на одну школу розраховуватиметься пропорційно до кількості педагогічних працівників. Якщо сума перевищуватиме 200 тисяч, то оплата має йти через систему Prozorro. У цьому випадку відділи освіти повинні підготувати документацію для проведення тендеру відповідно до потреб.

Основне завдання – щоб умови «диктував» не відділ освіти, не методисти, а педагог, директор та педагогічна рада. Вони мають подати пропозиції до відділу освіти щодо, умовно кажучи, закупівлі конкретних послуг.

Там, де школи мають власну бухгалтерію, процедура буде простішою.

Як регулюватиметься фінансування інститутів післядипломної педагогічної освіти (воно відбувається з місцевих бюджетів) і виділення коштів на підвищення кваліфікації (що фінансується з держбюджету)?

Утримання та фінансування інститутів післядипломної педагогічної освіти є питанням місцевого бюджету та відповідного регіонального замовлення. Закон «Про повну загальну середню освіту» вносить зміни до статті 78 Закону «Про освіту» щодо засад співфінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників з державного та місцевого бюджету. За новим законом, обсяг коштів, що додатково виділяються на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, заробітна плата яких виплачується за рахунок освітньої субвенції, не може бути меншим 2 відсотків відповідної освітньої субвенції, з яких 1 відсоток виділяється з державного бюджету і 1 відсоток – із бюджетів АР Крим, області, міста Києва чи міста Севастополя.

Які документи дають суб’єктам право проводити підвищення кваліфікації?

Достатньо бути зареєстрованою громадською організацією, у статуті якої записано, що вона має право надавати освітні послуги та мати оприлюднену програму з підвищення кваліфікації.

ГО (чи ІППО) мають самостійно укладати договори зі школами, які захочуть із ними працювати?

Якщо педрада ухвалить рішення про замовлення послуг саме у цього суб’єкта, то так, потрібно буде укласти договір. Із цим договором учитель приїжджає на навчання, після закінчення якого складається акт виконаних робіт. Якщо підвищення послуг організовує відділ освіти, то у цьому договорі буде три підписи (тристоронній договір).

Громадські організації побоюються, що на місцевому рівні кошти на підвищення кваліфікації спрямовуватимуть до ІППО, оскільки це комунальні підприємства і саме вони отримують «зелене світло» на надання освітніх послуг. Чи потрібно зараз ГО швидко (щоб не запізнитися) укладати договори зі школами та відділами освіти?

Не потрібно бігти та укладати договори, варто зосередитися на складанні й оприлюдненні програм. Якщо ви плануєте надавати послуги, розмістіть на своїх сайтах інформацію, розкажіть, чого ви навчаєте. Це допоможе освітянам зорієнтуватися і швидко ухвалити рішення щодо співпраці.

Сьогодні школи лише почали складати плани щодо підвищення кваліфікації. Коли школа побачить, яку суму може витратити (а це буде відомо у середині березня), тоді й вирішуватиме, кого із суб’єктів обрати.

До речі, договори щодо регіонального замовлення та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, атестація яких відбудеться у 2020–2021 році, складено ще у грудні.

Учителі пишуть, що директори інколи змушують їх проводити підвищення кваліфікації лише в ліцензованих закладах. Як діяти у цих випадках?

Учитель має відстоювати своє право на вибір. Для цього варто взяти постанову №1133, піти до директора чи педради і запропонувати опрацювати новий механізм разом. До цього процесу мають бути залучені всі педагоги.

На жаль, нове не завжди сприймається як можливість. Навпаки, часто це сприймається як додаткова робота. Але так, як раніше, не буде, «відсидітися» й уникнути змін не вдасться.

Хто затверджує навчальну програму, яка публікується на сайті суб’єкта з надання послуг?

Програму затверджує директор ГО. Має поставити печатку і написати: «Затверджено».

Програми на безоплатній основі можуть бути елементом підвищення кваліфікації?

Так, навчальні програми можуть бути на платній і безоплатній основі. Результат навчання, якщо він відповідає програмі, зараховується як підвищення кваліфікації. Це вигідно і вчителеві, і школі, адже грошей у цьому році буде небагато. Учитель може звернутися до педради і запропонувати внести безоплатні курси та вебінари в план.

Якщо вчитель слухає безкоштовний вебінар, якого не було в плані, то чи має він наприкінці року затвердити результат на педраді, щоб перенести ці години на наступний рік?

Безперечно, для накопичення годин потрібно підтвердити результати.

Світлана Галата