«ВЕДМЕЖІ ПОСЛУГИ»: ДОРОГО

Українські університети лише недавно стали на «стежку війни» з академічною недоброчесністю. Для того, щоб результати цієї боротьби ставали вагомішими, нашим активістам варто взяти на озброєння досвід колег з європейських вишів, які вже багато років успішно впроваджують антиплагіатну політику.

Методи боротьби з плагіатом є дуже різними: це й автоматизовані пошукові системи, які допомагають встановити факти й обсяги запозичень, і спеціальні курси, на яких навчають правильно використовувати джерела.

Днями в Києві зібралися громадські активісти, студенти та викладачі українських вишів, які ведуть активну боротьбу щодо протидії плагіату. На практичному семінарі «Академічна доброчесність в українській вищій освіті: огляд політик та практик», організованому МБФ «Міжнародний фонд досліджень освітньої політики» спільно з Радою Європи, вони уважно слухали, як це питання вирішують в інших країнах світу й обмінялися досвідом своїх практик.

– Проблеми академічної доброчесності невіддільні від проблеми якості освіти і викладання, – розмірковує перший заступник міністра освіти і науки Володимир Ковтунець. – Плагіат починається тоді, коли професор пропонує одні й ті самі теми для курсових робіт з року в рік. Очікувати, що після цього не буде списувань – нерозумно. Плагіат почався тоді, коли з’явилася мода на дисертації і наші вчені, перебуваючи у скруті, писали за гроші наукові роботи людям, які цього не заслуговують. Коли через учені ради проходить захист робіт, у яких немає жодного наукового результату… В такому середовищі плагіат не міг не з’явитися. Для того, щоб це подолати, потрібно змінити це середовище і змусити його працювати чесно і добросовісно.

Освітні послуги? Ні, плагіат

Це завдання, звісно, є непростим. Але досвід колег з інших країн свідчить, що його успішна реалізація є цілком можливою. Заступник декана у Стаффордширському університеті (Великобританія) Томас Ланкастер працює в антиплагіатних проектах із 2000 року. Каже: спочатку намагався просто виявляти приклади плагіату у студентських роботах, написав дисертацію з цієї теми. Але після багатьох років досліджень упевнений: проблема є значно ширшою, ніж «запозичення» у роботах. Дослідження ситуації в 33 країнах Європи, зокрема Східної, виявили, що у багатьох університетах не існує чітко визначених правил і вимог до робіт, немає пояснень, які б допомагали уникати цих явищ. Також майже відсутня статистика: скільки студентів «спіймали» на інтелектуальній крадіжці, як діяв виш у цих випадках. Зазвичай ВНЗ намагаються «не виносити сміття з хати».

– У різних країнах на факти плагіату реагують по-різному, – продовжує гість. – Якщо «до списку» вишів, у яких можливий плагіат, потрапить університет Великобританії, то його наукова репутація суттєво постраждає. Зменшиться кількість абітурієнтів, які захочуть навчатися у цьому університеті. У такому ВНЗ не захочуть працювати і відомі вчені. Як результат – зменшиться кількість наукових грантів і фінансів у цілому.

Тому в усіх навчальних закладах Сполученого Королівства встановлено систему «Антиплагіат». І нині просто скопіювати роботу з інтернету неможливо – її одразу виявлять.

Утім, способи обійти розумну програму також удосконалюються. Навколо вишів «розквітнув» цілий бізнес так званих «освітніх послуг» з виконання оригінальних робіт (контрольних, рефератів, курсових, дипломних) на замовлення. Свої послуги шахраї рекламують у спеціальних групах у соцмережах і навіть… на факультетах.

– Працюють такі «офіси», як правило, цілодобово, і їхні послуги дуже недешеві, – розповідає Томас Ланкастер. 

Науковець намагається інформувати про цей спосіб шахрайства суспільство, контактувати зі ЗМІ. Він допомагає студентам-активістам поширювати застереження про недопустимість таких «ведмежих послуг».

Утім, як повністю подолати це явище, британці поки що не знають. Але у Стаффордширському університеті намагаються створити середовище, в якому не терплять жодних фактів «запозичень». А ще – створюють студентам умови для самостійного виконання завдань. Для цього проводять опитування, з’ясовують, яких знань (чи умов) їм бракує. Адже чимало студентів зізнаються, що на першому курсі просто не знають, як правильно використовувати наукові джерела. Тому нині в багатьох вишах Великобританії запроваджено ознайомчі курси, на яких молодь  навчають грамотно користуватися джерелами інформації. Лунають пропозиції запровадити спеціальний курс і для старшокласників.

Звісно, однією купівлею робіт корупційна складова освіти в європейських країнах не вичерпується. Наприклад, там вважається неприпустимою практика, коли для отримання хорошої оцінки студенти повинні купувати підручник, написаний викладачем.

Починайте із запобігання

В університеті німецького міста Констанц вирішили: набагато ефективніше не боротися з плагіатом, а запобігати його появі. Для цього, наприклад, у бібліотеці ВНЗ усім охочим надають консультації, як правильно використовувати наукові джерела інформації. Бібліотека працює цілодобово, книжки не потрібно довго замовляти чи шукати, можна прийти і просто взяти ту, що потрібна з полички. Окрім безкоштовних консультацій, тут читають курс із академічної грамотності.

Експерт Ради Європи, викладач університету міста Констанц Ансгар Шафер переконаний: єдиного рішення, як побороти плагіат, не існує. До пропозицій встановити сучасні програми з пошуку «запозичень» він ставиться скептично. Адже людина завжди зможе перехитрити комп’ютер. Наприклад, перекласти з англійської чи французької – німецькою.

– Недостатньо сказати: «Ви не повинні вдаватися до плагіату!», – каже експерт. – Важливо навчити, як цитувати правильно. І лише тоді матимемо моральне право сказати: якщо ви скопіюєте чужий текст – будете відповідати за злочин.

В університеті створили Кодекс етичних правил та спеціальну інтернет-сторінку з рекомендаціями та порадами. На ній навели приклади плагіату та приклади зруйнованих кар’єр після оприлюднення фактів інтелектуальних крадіжок. Також там розміщено багато матеріалів, вправ і таблиць із тайм-менеджменту. Адже всі розуміють: якщо курсову роботу писати поступово, то й результат буде відповідним. А якщо в останню ніч перед здачею – без «копіпасту» не обійдешся.

Щоби мама не сварила

Про деякі суто українські особливості академічної недоброчесності розповів присутнім менеджер з розвитку компанії «Антиплагіат» Сергій Ткаченко.

На його думку, «академічному безкультур’ю» сприяє українська проблема – відсутність мотивації до навчання. За даними дослідження, яке провели Східноукраїнський фонд соціальних досліджень і Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, більшість студентів хоче просто «перебути» у ВНЗ і отримати диплом, а там – «якось буде». Академічна нечесність, на думку авторів дослідження, пов’язана зі стрімкою масовізацією української освіти. Ще у середині дев’яностих у вишах навчалося вдвоє менше студентів, нині цей відсоток сягає 80. (Для порівняння: у Польщі ВНЗ закінчують 72 відсотки молоді, у Німеччині – 60, в Угорщині – 57). І, на жаль, «кількість освіти» не переходить у якість. Також дослідження свідчить: лише третина молоді прагне здобувати професійні знання. 26 відсотків відповіли, що навчаються заради схвалення батьків і отримання диплома. Одна студентка сказала щиро: «Навчаюся, щоб мама не сварила».

Сергій Ткаченко переконаний: аби виправити ситуацію з академічною нечесністю, університетам не варто чекати вказівок МОН. За новим законодавством. вони мають право і повинні діяти самостійно. Наприклад, ініціювати обговорення цього питання у виші, внести зміни до статуту щодо покарання за його виявлення тощо. Нині ж лише 26 ВНЗ розмістили на своїх сайтах положення протидії плагіату і тільки 15 відсотків цих документів мають детальні інструкції (процедури) – хто які рішення приймає у випадку його виявлення.

На програмне забезпечення з виявлення плагіату експерт також не радить надто покладатися. Спритники, які хочуть отримати гарну оцінку за курсову (а інколи й дипломну) роботу, можуть замовити її написання фаховим науковцям, але захист такої роботи як своєї – безумовне шахрайство.

Тому експерт радить вишам впроваджувати курс академічного письма та формувати академічну культуру, засновану на принципах доброчесності.

До речі, найближчим часом компанія «Антиплагіат» планує розробити спеціальні курси для шкіл і педагогічних університетів.

– Дослідження показали, що потрібно навчати і школярів, і вчителів, і навіть… батьків, – продовжує думку Сергій Ткаченко. – Адже діти часто перевантажені домашніми завданнями, і батьки, співчуваючи, роблять частину роботу замість них. А даремно! Креативні менеджери, успішні керівники й винахідники «починаються» саме із самостійної роботи над шкільним завданням.

Світлана ГАЛАТА, "Освіта України"

№ 15-16, 24 квітня 2017

       Інші статті з цієї теми:

Чесність - це внутрішній принцип

Метастази плагіату

Академічне шахрайство