вівторок, 10 квітня 2018 р.

Якби мером був я!


«Не питай, що країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для країни» – ці слова відомого політика з повним правом можуть повторити сьогодні сотні молодих українців, які втілюють у життя найрізноманітніші ідеї та проекти. Конкурс «Кращі практики молодіжної роботи», який організувало Міністерство молоді та спорту України у співпраці з Програмою розвитку ООН за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії, виявив сотні найрізноманітніших активностей. Переможцями конкурсу стали громадські активісти з десяти міст і сіл України.


Підтримати ці практики та проекти, на думку першого заступника міністра молоді і спорту Олександра Яреми, надзвичайно важливо. Це допоможе створити середовище, де молоді люди зможуть упливати на процес прийняття рішень та вироблення політики як на місцевому, так і на національному рівнях.
До речі, за даними дослідження, 52 відсотки молоді готові брати участь у громадському житті місцевої громади, 12 відсотків уже це роблять.
– Децентралізація надає нові можливості молоді впроваджувати різноманітні ініціативи у сферах демократії та прав людини, – переконана координатор проекту «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні» ПРООН Олена Урсу. – А обмін найкращими практиками допоможе втілювати проекти у сфері демократії і прав людини у своїх громадах уже сьогодні.
 «Кухня» місцевого самоврядування
Конкурс показав: молодіжною роботою у країні займаються дуже різні (й за масштабом, і за спрямуванням) організації.
Наприклад, в Умані проект «Академія молодіжного лідерства» започаткували фахівці відділу у справах сім’ї та молоді міської ради.
– Події Революції гідності показали, що молодь – і справді рушійна сила українського суспільства, – розповідає координатор проекту Наталія Вдовиченко. – Тому ми вирішили, що буде корисно, коли молоді люди знатимуть, як працюють місцева влада, комунальні підприємства, місцеві ЗМІ тощо. І, можливо, запропонують свої ідеї щодо розвитку громади.
Академія працює з лютого 2015 року. Молодь зустрічається щосереди, знайомиться із «премудростями» місцевого самоврядування, вивчає нормативні акти. А ще – бере участь у сесіях міської ради, виконавчого комітету, в особистих прийомах міського голови та його заступників.
– Таким чином формуємо кадровий потенціал для місцевого самоврядування, – додає Наталія Вдовиченко. – Також у фіналі кожен учасник проекту пише есе «Якби мером був я!». Обирає певну проблему, висловлює пропозиції, як її вирішити. Усі ідеї зберігаються у Банку молодіжних ініціатив, а при створенні міських програм розвитку ці ідеї враховують.
«Нові крила» Нововолинська
Місто Нововолинськ – типове шахтарське містечко, яке від шахтарських населених пунктів Донбасу відрізняється хіба що «локацією» на карті та проукраїнською позицією жителів. У Нововолинську так само переймаються закриттям шахт, цінами на комунальні послуги та соціальними виплатами.
Утім, серед покинутих промзон і порожнечі соціально-культурного простору вже кілька років діє молодіжний центр «Нові крила». Він дає можливість місцевій молоді розвитися та самовдосконалюватися.
Центр розпочав свою роботу взимку 2015 року і функціонує вже три роки. Щотижня тут проходять засідання англійського клубу (підтягувати знання мови допомагає її носій!), навчання інклюзивної молоді. Команда центру проводить тренінги, майстер-класи та зустрічі з відомими людьми.
Коли ми тільки починали, то чули багато скепсису щодо потрібності такого центру, розповідає співзасновник «Молодіжного ресурсного центру» «Нові крила» Павло Медина. – Казали: «Скільки ти на цьому заробиш?» і «Кому воно треба, в цьому місці це нікому не потрібно»...
Але ініціативна група не здавалася. Знайшли приміщення (в якому були лише «голі стіни» та кілька стільців), узялися до роботи, зробили ремонт. Нині це просторе кольорове приміщення з фортепіано та бібліотекою. Команда «Крил» складається з 10 активістів і двох десятків волонтерів.
Сьогодні команда співпрацює з Фондом «Прибужжя», Британською Радою, американським Фондом USAID. 
За три роки активісти центру, без перебільшення, «гори звернули». Придумали і реалізували проект «Віршована алея» (за програмою Британської Ради «Активні громадяни»). Й уже два роки на доріжках центрального парку можна прочитати вірші українських, англійських, французьких, польських поетів. Занедбаний танцювальний майданчик у центральному парку молодь перетворила на вільний простір «Мистецький двір». Також спільно з командою із села Лежниця (яке входить до Поромівської ОТГ) майданчик для спілкування створили на базі сільського клубу. Простір має веселу й амбіційну назву SELO HUB.
Молодь із невеликих населених пунктів повинна мати такі ж можливості й доступ до розвитку, як і молодь з міста, – наголошує Павло Медина. – Тому допомагаємо громадам створювати такі простори. Там можна проводити освітні тренінги, майстер-класи.
«Доки не привезуть, не повірю!»
З ремонту занедбаного приміщення почали свою роботу й активісти села Спаське на Дніпропетровщині. Як своїми руками створити сучасний молодіжний простір у маленькому селі, «Освіті України» розповідає автор ідеї створення Центру розвитку громад Роман Кучма.
Сільський голова погодився надати нам в оренду приміщення без вікон і дверей, згадує Роман. Сказав: кошти шукайте самі. Ми звернулися до місцевого фермера, підприємців, і вони допомогли з будівельними матеріалами. А всі ремонтні роботи виконали самі. Недаремно ж серед нас є і слюсар, і зварник, і штукатурник...
Свої плани і мрії щодо діяльності Центру розвитку громад Роман виклав у грантовій заявці до Німецької федеральної компанії GIZ. Через деякий час отримав відповідь, що громаді допоможуть закупити меблі для центру.
Думав: доки не привезуть, не повірю, сміється Роман. І от приходить смс про прибуття меблів. А я все ще сумніваюся – чи назавжди ці меблі, чи потім не заберуть?.. Після такого початку нас став поважати і сільський голова. Каже: ну, ви справді серйозні люди, бо вас фінансує міжнародний донор.
До центру почало приходити все більше молоді, у Спаському запрацювали секції із дзюдо, футболу, відбулися перші в історії села змагання зі стрітболу. Заручившись підтримкою управління ОДА, активісти провели у селі масштабний молодіжний фестиваль «Спаський простір».
– Мріємо організувати у нашому центрі освітні тренінги, – додає Роман. – Адже сьогодні недостатньо мати диплом про вищу освіту, треба навчатися все життя. Тренінги ж допомагають хлопцям і дівчатам отримати корисні навички і знайти своє місце в суспільстві.
Нічне життя Луцька
Серед переможців конкурсу – і проект нічних кінопоказів Lutsk night cinema. Ініціативна група проекту спочатку задумувала такі покази для теплої пори року, але новація швидко набрала популярності й «вийшла за рамки літа».
Нині нічні покази влаштовують на стадіонах (найчастіше – на стадіоні Східноукраїнського національного університету імені Лесі Українки), у бібліотеках, кав’ярнях. 
– За п’ять років про нас дізналися всі лучани, приходять і родини, і старші люди, – розповідає координатор проекту Євгенія Ткаченко. – Окрім художніх фільмів, показуємо також документальні, проводимо обговорення. Постійно наголошуємо: приходьте, спілкуйтеся і не кажіть, що в місті нічого не відбувається!
У планах Lutsk night cinema – розширити не лише аудиторію, а й географію своїх зустрічей, уже є домовленості про покази у віддалених мікрорайонах міста й ОТГ області.
Кузня... в гуртожитку
Занедбана «читалка» в одному з гуртожитків Дніпровського державного університету майже рік тому перетворилася на «Кузню української інтелігенції». Простір розвитку заснували активні студенти історичного факультету вишу. Нині це світлий і залюднений простір, з дизайнерським ремонтом та бібліотекою.
– Ми провели опитування серед студентів і зрозуміли, що молоді не вистачає місць для безкоштовного (і змістовного!) дозвілля, – розповідає співзасновниця молодіжного центру «Кузня української інтелігенції» Ірина Селезньова. Грант від Львівської освітньої фундації забезпечив кузню м’якими пуфами та подушками для диванів.
Формати проведення дозвілля абсолютно різні – від перегляду популярних фільмів до настільних ігор. Є і певні правила, яких потрібно дотримуватися, – це переважно українськомовне спілкування, неприпустимість паління і вживання алкоголю. Ірина зазначає, що засновники простору хотіли зруйнувати стереотип про побут гуртожитку, який, нібито, неможливий без пива і цигарок. Кузня ж пропонує інший тип дозвілля: є бібліотека з півтисячі книжок українською та англійською мовами, проводяться інтелектуальні ігри, концерти, тренінги та майстер-класи. Як-от: майстер-клас із петриківського розпису, екскурсія старшокласників, які завітали до вишу і до кузні. А ще тренінг для студентів щодо можливостей навчання, стажування та наукової роботи за кордоном.
У планах – чаювання з відомими бізнесменами, науковцями, митцями, які б розказали про історії свого успіху та надихали молодь своїм прикладом.
Аби до кузні могли потрапити студенти з інших вишів, у гуртожитку спростили систему перепусток. Достатньо просто записатися у журналі відвідувачів, і можна заходити.
– Сьогодні ми ділимося секретами успішної діяльності з іншими ініціативними групами, – додає Ірина. – Найголовніший – має бути спільнота людей, які «горять» ідеєю. Обов’язковою є і співпраця з органами місцевого самоврядування, адміністрацією вишу тощо.
«Грай за права людини»
Два роки громадські активісти з об’єднання «Ліга толерантності» (Івано-Франківськ) проводять кампанію «Грай за права людини!». Мета проекту – поєднати спорт і освіту з прав людини.
За словами координатора кампанії Олександра Фомічова, ГО проводить 5-денний тренінговий курс для людей, які працюють із молоддю та підлітками. На тренінг може записатися кожен, хто використовує спорт у своїй роботі з молоддю або прагне до цього. Серед випускниць програми є люди з інвалідністю, переселенці, сироти, представники етнічних та соціальних меншин.
Після закінчення тренінгу випускники програми з міста Костянтинівка Мелітопольського району влаштували чотири спортивні та дві соціальні локації для понад 200 місцевих жителів.
– Викладаємо тренінги і методики у вільний доступ, розповідає координатор компанії Олександр Фомічов.До речі, з наступного року проводитимемо тренінги винятково українською.
Новий шлях
Ще один проект-переможець презентувала представниця Молодіжного банку ініціатив NEW WAY м. Березані Алла Новікова.
Програму започаткували для реалізації ініціатив молоді міста. Учнів шкіл і студентів навчають працювати з дітьми-інвалідами, керувати проектами, складати грантові заявки тощо.
– Наше містечко дуже маленьке, розміщене у сімдесяти кілометрах від столиці, – розповідає Алла Новікова. – Діти зазвичай закінчують школу та їдуть жити і працювати до Києва. А в нас, здавалося б, нічого цікавого не відбувається. Коли я дізналася про міжнародну практику Молодіжного банку ініціатив, то запропонувала запровадити її і в нас. Спочатку мене не дуже підтримували. Казали: ну який банк ініціатив у Березані?!
Але ідея знайшла підтримку в молоді. Особливо подобаються учасникам проекту NEW WAY зустрічі з відомими й успішними людьми, які змінюють країну. Нещодавно, наприклад, вони зустрілися з генералом Миколою Маломужем. Говорили з ним про повернення Донбасу і Криму, діяльність і центральні функції служб зовнішньої і внутрішньої розвідки тощо.
Також улаштовували зустріч із науковцем Людмилою Порохняк-Гановською. Як голова Національної ради жінок України, вона неодноразово виступала на міжнародних форумах, надсилала до європейських і всесвітніх жіночих організацій листи стосовно агресії Росії.
– Маємо надію, що такі зустрічі допоможуть сформувати правильні цінності нашої молоді, – додала Алла Новікова.
Більш як 60 найкращих практик організатори конкурсу зібрали в\у спеціальний каталог. Знайти його можна і в інтернеті, набравши в пошуковику: «Каталог кращих практик молодіжної роботи в Україні» (або перейти за посиланням  http://old.decentralization.gov.ua/pics/attachments/Katalog_kraschiih_praktiik_molodizhnoyi_robotii_v_Ukrayini_2017.pdf).  Він, до речі, може стати у пригоді не лише українським активістам, а і європейським. За словами організаторів, міжнародні партнери приємно вражені рівнем активності української молоді та результатами, яких вони досягли. Тому каталог буде перекладено англійською і поширено серед молодіжних організацій у Європі.

Світлана Галата, «Освіта України»
№ 12, 2018 рік

(ілюстрація з сайту "Громадське. Волинь")

Немає коментарів:

Дописати коментар