Алевтина БАГІНСЬКА: ми можемо робити «проривні» проекти

Усі керівники навчальних закладів нині, після ухвалення Закону «Про освіту», мають обиратися за конкурсом. Саме тому для освітянської спільноти важливий досвід директорів-першопрохідців, яких обрали у столиці ще кілька років тому. Ці керівники – активні, креативні, сповнені рішучості змінити і навчальний заклад, і освітній процес. І вони справді цього досягають, навіть якщо правила, за якими має жити нова школа, ще не написано до кінця. 
Сьогодні про свої труднощі, плани та досягнення розповідає директор київської гімназії №34 «Либідь» імені Віктора Максименка Алевтина БАГІНСЬКА.

– У 2006 році я закінчила школу резерву директорів. Але в той час мені ще не вистачало досвіду і впевненості, до того ж директорів тоді призначали. Та й  певний час сумнівалася: чи зможу я, не киянка, досягти чогось «без зв’язків» у столиці? Як показала практика: можу! – відповідає на запитання про участь у конкурсі Алевтина Тадеушівна. – Завдяки конкурсу я повірила, що можна стати тим, ким хочеш, і втілювати свої ідеї, спираючись не на зв’язки, а на вміння, досвід і підтримку однодумців.

У конкурсі я взяла участь, коли відчула, що готова втілювати в життя свої ідеї і бути потрібною освіті саме сьогодні. Після закінчення університету багато років працювала в Києво-Печерському ліцеї №171 «Лідер». Спочатку – вчителем історії, потім заступником директора з виховної роботи. І весь час навчалася у лідера колективу, керівника закладу Дмитра Кравченка. Завдяки ньому і викристалізувалося моє гасло – «Навчатися все життя». До речі, трохи переживала, як керівник відреагує на моє рішення, чи не буде це «зрадою» колективу. А він сказав: «Я в тебе вірю. Ти зможеш!».

Гімназія «Либідь», куди я прийшла у 2016 році, – відомий освітній заклад, зі своїми традиціями. Я переконана, що потрібно їх зберігати і примножувати, і водночас – рухатися вперед.

– З яким проектом Ви прийшли на конкурс?

– Це створення освітньої моделі з використанням мультипрофільного та індивідуалізованого навчання. Основний напрямок нашої гімназії – іноземна філологія. Проте сьогодні світ вимагає від дитини також знання сучасних технологій, набуття математичних, природничих, соціальних, суспільствознавчих компетенцій. До того ж учні цікавляться і фізикою, і математикою, і природничими науками, мають чудові досягнення із цих предметів. Учениця Оля Балясина, наприклад, у минулому році стала призером загальноукраїнського етапу з географії.

Мультипрофільне навчання з нового навчального року плануємо «запустити» для 10-х класів. Зробимо це поетапно. Ми дозволили дев’ятикласникам визначитися, що у них найкраще виходить. Також дали час подумати, що вони хочуть вивчати поглиблено, що знадобиться при вступі до вишів.

Визначили декілька профілів. Це – природничий, фізико-математичний, інформаційних технологій, суспільствознавчий, іноземна лінгвістика.

– Які освітні активності чи новації започаткували на посаді директора?

– Їх дуже багато. Ось, бачите, «озивається» мобільний телефон – прийшло нове повідомлення у додатку Viber. Це триває розмова у групі «Діалог з директором». Там спілкуюся з педагогами, головами батьківських комітетів, активними батьками. Створила цю групу, щоб не було ефекту «зіпсованого телефону». Кажу: якщо є якісь проблеми чи запитання (навіть каверзні) – ставте їх напряму, відкрито.

– І багато каверзних запитань ставлять?

– Буває. До речі, я прийшла із закладу, відомого своїми досягненнями в Україні та світі, і дехто з учителів побоювався, що спокійна робота зміниться на «біг без перепочинку». Страхи виявилися даремними, адже якщо працювати системно, то все встигнеш. Але стояти на місці й довго перепочивати не можна, бо між школами існує серйозна конкуренція.

Дуже допомагає і підтримка колег-директорів. Ми йшли на конкурс разом з Олександром Пошелюжним, працюємо з ним в одному районі. Подружилися і нині постійно «на зв’язку» з Катериною Спітковською, Оксаною Проскурою. Разом створили цікавий проект – Фестиваль партнерства «Освітній Хакатон-2017», який провели за підтримки керівника Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА Олени Фіданян.

– Як народилась ідея «Освітнього Хакатону»?

– У вересні 2017 року директори київських навчальних закладів знайомилися з новими освітніми технологіями у Білорусі. Повернувшись, сказали: ми не гірші! У нас теж багато цікавого, ми можемо робити «проривні» проекти. Для того, аби щось зробити, не потрібні великі кошти. Можна і з невеликими фінансами зробити те, що об’єднає вчителів, батьків (громаду) і дітей. Так і народився «Освітній Хакатон». Вирішили спробувати помінятись освітніми ролями. Діти та батьки проводили уроки, вчителі виконували домашні завдання.

– Над яким домашнім завданням працювали Ви?

– У нашому навчальному закладі вирішили, що педагоги мають виконати ті завдання, які дають дітям. Як учитель історії я працювала над «домашкою» для 7 класу. Потрібно було прочитати параграф з підручника, виконати письмову роботу, заповнити контурні карти. Я, професіонал, витратила на це 45 (!) хвилин. Сіла і задумалась: у дітей – шість домашніх завдань щодня, як вони можуть усе встигнути? Треба ламати стереотипи!

– Як можна виправити ситуацію з перевантаженістю?

– У цьому навчальному році ми ввели «парне навчання». Ставимо два уроки англійської, два уроки математики тощо. За нормативами «парні уроки» не рекомендовано проводити, наприклад, у 5 класах, але ми вирішили спробувати і проводити хоча б деякі «пари» і для п’ятикласників. Батьки нас підтримали, адже діти готуються до трьох-чотирьох, а не до шести-семи уроків. Звісно, не всі уроки можна поставити «в пару» – зокрема, фізкультуру – ні.

Хоча й щодо фізкультури є цікава задумка. Наші вчителі вирішили створити власну авторську програму для старших класів. Заняття відбуватимуться «на паралелі», але з різних ігрових видів спорту. Одні групи займатимуться баскетболом, інші – волейболом, плаванням у басейні, аеробікою, футболом. Упродовж року склад груп змінюватиметься. Наприклад, одну чверть дитина займається волейболом, іншу – футболом, потім плаванням. Упевнена, що це допоможе зацікавити учнів, створимо збірні команди з різних видів спорту.

Два місяці тому в гімназії стартував проект сімейного дозвілля FIFA (розшифровується як freedom, initiative, family, activity). По суботах запрошуємо батьків займатися спортом разом з дітьми. Чимало дорослих уже зацікавилися новацією, приходять до нас, грають у теніс, баскетбол, волейбол.

– Чи буде продовження «Освітнього Хакатону»?

– Продовження уже є. Його учасники, за пропозицією директора школи №252 Олени Преподобної, нині втілюють у життя новий формат батьківських зборів, інтерактивні форми взаємодії школи з батьками.

У нашій гімназії цю роботу почали в лютому 2018 року. Обрали тему «Вчимося слухати і чути один одного». На батьківській раді розглянули проблемну ситуацію щодо взаємодії вчителя і дитини. Потім кожен класний керівник провів батьківські збори за певним обраним ним інтерактивним форматом (тему зборів обирали батьки). Наприклад, у початковій школі обрали тему «Що таке дитячі страхи і як їх подолати?».

Також ми запровадили години спілкування вчителя з батьками та дітьми. Дорослі знають, що, наприклад, у четвер і вівторок Надія Іванівна із 16-ї до 17-ї години готова з ними зустрітись. А в інші два дні вчитель-предметник спілкується з учнями. Якщо хтось не зрозумів навчальний матеріал, чи має якісь запитання – може підійти і запитати.

– У гімназії багато малюнків на підлозі в коридорах, тенісні столи, дошки для малювання. Це теж новий проект?

– Так. Започаткували проект «Перерву гаджетам!». На поверхах улаштували кілька локацій, аби діти могли відклали мобільні телефони і зайнятися чимось цікавим. Поставили столи для тенісу, настільні ігри, для малечі на підлозі влаштували гру «Твітер». Зробили живописну зону: на стіні наліпили спеціальний папір, щоб учні могли малювати досхочу.

Цей проект ми подали на конкурс «Грант міського голови» у номінації «Заклад з ідеєю». Переможець отримає 50 тисяч гривень на розвиток проекту. Сподіваємося виграти і купити меблі-трансформери, проектор і екран (хочемо встановити його на другому поверсі, щоб можна було дивитися хороші мультики та фільми), гейм-тейбл, пересувну локацію (це така «труба», в якій діти можуть рухатися), м’які м’ячі, «класики» у коридорах.

– У вересні 2018 року стартує Нова українська школа. Як готуєтеся до цієї події?

– У руслі підготовки до НУШ ми запровадили в молодших класах предмет «Логіка». Звичний формат змінили на ігровий: діти опановують соціальні компетентності, вирішують задачі з життя – як накопичувати кошти, ухвалювати певні рішення.

Навчальний заклад долучився до регіонального експерименту «Початкова школа – освіта для життя», де важливим є інтегроване навчання (один із принципів НУШ). Участь беруть два перші класи (загалом їх п’ять).

У середній ланці адаптуємо білінгвальні предмети. У старшій школі вводимо профільне навчання.

– Нині точаться дискусії про фінансову незалежність шкіл. Ви як директор підтримуєте таку незалежність? І чи готові до неї?

– Я і хочу цього, і трохи побоююся. Фінансова незалежність школи дала б можливість разом з батьками більш ефективно спрямовувати кошти на нагальні потреби. Але для цього треба мати фахівця з проведення тендерів, бухгалтера (хоча б одну таку штатну одиницю на декілька навчальних закладів). Директор не повинен перетворюватися з освітнього лідера на завгоспа чи голову тендерного комітету. Хоча, без сумніву, має розумітися на таких речах.

– Якою, на Вашу думку, є місія директора?

– Директор як капітан великого судна повинен упевнено стояти на «містку» і визначати галс корабля. Адже за тобою – ціла команда, котра сподівається, що ти обереш правильний курс і проведеш «судно» через «рифи» негараздів. Директор повинен знати і вміти все і, якщо чогось не вміє, має навчитися.

Спілкувалася Світлана ГАЛАТА, "Освіта України"
№ 13, 2018 рік