Мустафа Джемілєв: «Ми знову починаємо боротьбу за Батьківщину»

Про те, як Путін намагався домовитися з Меджлісом перед окупацією Криму та чим путінський режим відрізняється сталінського, розповідає лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

Ця розмова відбулася навсні 2015 року і, на жаль, за цей час становище кримських татар на півострові тільки погіршилося.

У травні виповнився 71 рік із дня депортації кримських татар. І – більш як рік окупації Криму військами Російської Федерації. Саме про ці дати й історичні паралелі лідер кримськотатарського Мустафа  говорив під час зустрічі зі студентами Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Молодь запитувала: що робити далі? Як боротися з окупантами на півострові?

Мустафа Джемілєв гірко жартує: мовляв, у Сімферополі, де стоїть Ленін, правильно було би встановити пам’ятник Сталіну, бо туди повернувся сталінізм.  Розповідає: у 2014 році відбулося як мінімум 120 обшуків у будинках кримських татар, у школах і мечетях. Представники російської влади заявляють, що шукають зброю і заборонену літературу. І якщо зі зброєю все зрозуміло, то заборонена література в Україні – явище давно забуте. У ФСБ склали величезний список книжок, які не дозволено зберігати. Для кримських татар це дикість! Їхні активісти навіть у радянські часи не рахувалися з заборонами, знаходили і копіювали книжки. Нині ж під забороною опинилися і твори багаторічного лідера кримських татар Мустафи Джемілєва.

Загинув кожен другий

Для кримських татар дуже важливо гідно відзначити роковини депортації. Адже ця дата змінила долю кримськотатарського народу. У дорозі, а також у перші два роки загинув майже кожен другий кримчанин. Ті, хто вижив, після смерті Сталіна почали боротьбу за повернення на Батьківщину. Через тюрми і табори пройшли тисячі кримських татар. Їх судили за стандартними звинуваченнями в антирадянській пропаганді й агітації, створенні антирадянських організацій, за розповсюдження документів, які очорнюють радянський політичний устрій. У 1969 році разом зі співвітчизниками Мустафа Джемілєв організував «Ініціативну групи захисту прав людини в Радянському Союзі». За антирадянську діяльність потрапив до в’язниці, а потім – на заслання. У середині сімдесятих років на знак протесту проти відкриття чергової справи оголосив голодування, яке (за примусового годування через зонд) тривало десять місяців.

– У сімдесяті й на початку вісімдесятих років за слово, сказане на захист свого народу, вже не одразу вбивали, – розповідає Мустафа-ага. – Настали так звані «вегетаріанські дні» Комуністичної партії. Щоправда, ненадовго.

 Як Путін хотів з Меджлісом домовитись…

Сьогодні кримським татарам знову доводиться долати атмосферу шовінізму. Ніхто не очікував, що в XXI столітті одна держава за правом сильного вторгнеться на територію іншої країни, але це сталося. Кримських татар нині не саджають у товарні вагони, але нову окупацію на півострові вони відчули сповна. До речі, представники саме цієї національності, однієї з найбільш незахищених і безправних у Криму, нині найбільше опираються окупації.

– Нинішній режим дуже нагадує той, проти якого кримські татари боролися кілька десятиліть, – каже Джемілєв. – І якщо за радянської влади людину заарештовували, проводили слідство (або хоча б імітували його), то тепер людина у Криму може просто зникнути.

Координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу Синавер Кадиров (він був змушений виїхати з півострова через загрозу для життя) наводить статистику: на сьогодні (травень-2015. – Авт.) зникли безвісти 18 кримських татар. Троє з них знайдені мертвими. Одним із перших зник активіст Решат Амедов. Після мирного протесту проти окупації Криму російськими військами бійці так званої «Самооборони» заштовхали його до мікроавтобусу і поїхали. Відео про це можна побачити на Ютубі. Через тиждень його знайшли мертвим зі слідами тортур.

Те, що готується захоплення Криму, Мустафа-ага зрозумів за десять днів до початку окупації. Представник РФ у Севастополі запросив лідера кримських татар на зустріч із Путіним. А на запитання про тему розмови почув: майбутнє Криму. Джемілєв відмовився, адже – чому сусідня країна має думати про майбутнє українського Криму? Потім ще одне запрошення на розмову з Путіним надійшло від екс-президента Татарстана Мінтімера Шаймієва. Джемілєв знову відмовився, бо про що говорити з людиною, яка дала «добро» на початок окупації півострова?

Під час особистої зустрічі із Шаймієвим сказав: «Росія робить трагічну помилку, псує відносини між народами і країнами на багато десятиріч». А той просто передав телефонну слухавку президенту РФ, який уже чекав «на проводі».

– Путін обіцяв «ощасливити» кримських татар, – згадує лідер кримськотатарського народу. – Запевняв, що Росія у перші ж місяці зробить більше, ніж Україна за роки Незалежності. Обіцяв цілковите вирішення соціальних проблем, поновлення історичної топоніміки, допомогу тим, хто хоче повернутися, тощо. Я відповів, що ми раді будь-якій допомозі. Тим більше що Російська Федерація несе відповідальність за злочин 1944 року. Але наголосив, що питання допомоги кримським татарам потрібно вирішувати з керівництвом України. І щоб ці переговори були успішними, потрібно вивести війська. Путін відповів: давайте дочекаємося референдуму і продовжимо. Я кажу: цей референдум ніхто не визнає, оскільки він суперечить міжнародному законодавству.

 – Керівництво Росії хотіло домовитися з Меджлісом, – пояснює Мустафа-ага. – Адже соціологічні дослідження свідчать: більш як 90 відсотків кримських татар прислуховуються до рішень цього представницького органу. Але домовитися не вийшло. Тож перейшли до плану «Б»: розколоти кримських татар, залякати і, в ідеалі, змусити виїхати з півострова.

До речі, спроби розколоти – це тактика ще радянських часів. Саме тоді, за словами Джемілєва, почали просувати своїх людей, які оголошували «офіційну позицію» з того чи іншого питання. В роки Незалежності так чинив і Леонід Грач. У 1998 році він створив Раду аксакалів, яких одразу прозвали «ак-шакалами». Після відставки Грача ті хутко втекли зі своїх кабінетів…

Розколоти кримських татар не вдалося і російській владі. Окупантів підтримали одиниці, у «референдумі» щодо приєднання півострова до Росії взяли участь менше тисячі кримських татар (зі 180 тисяч).

 – У секретному звіті ФСБ Криму начальству в Москві написано: в референдумі взяли участь 34,2 відсотка жителів півострова (за офіційними даними – 82 відсотка. – Авт.). До речі, нам цей звіт пропонували купити за астрономічну суму. Ми його подивилися, але купувати відмовилися, – усміхається Джемілєв.

За словами екс-голови Меджлісу, ті, хто підтримав окупантів, дуже бояться їх відходу, бо їм доведеться піти також. А зневагу співвітчизників вони вже відчувають на кожному кроці.

Ненасильництво – не вияв слабкості

    Кримськотатарський національний рух із перших же днів свого існування проголосив принцип ненасильництва. Але татари застерігають: не варто сприймати це як прояв слабкості. Більш як 90 відсотків цієї спільноти готові всіляко сприяти поверненню Криму до України. Меджліс, до речі, постійно звертається до співвітчизників із проханням потерпіти і не виїжджати з півострова. І татари готові терпіти. Жителі материкової частини України, вочевидь, здивуються, але татари радіють, коли… у Криму вимикають світло. Кажуть: ну нарешті Україна почала щось робити!

– Люди готові терпіти, – розповідає Джемілєв. – Адже перспектив у кримськотатарського народу в Російській Федерації немає.

 На думку екс-голови Меджлісу, Україні не варто «соромитися» з відключеннями газу, води, припиненням постачання продовольства. Бо ті вантажівки з харчами, які йдуть з території України до Криму, одразу ж «беруть курс» військові бази чи загони місцевої «самооборони».

– За міжнародними правилами, якщо якась країна зайняла чужу територію, то вона несе повну відповідальність за соціальне і правове становище, – переконаний лідер кримськотатарського народу. – Звичайно, возити продукти через Керченську протоку – дуже дорого для казни Росії. Але чому нас це має хвилювати?!

 Джемілєв вважає, що потрібно створити міністерство у справах Криму і саме там вирішувати всі питання, пов’язані з півостровом. А ще – всі питання майбутнього півострова вирішувати мирним способом. Адже там може бути і ядерна зброя. Нині під Ялтою активно відновлюють сховище ядерних відходів, у Криму помічені контейнери з написом «Ядерная опасность!». А в разі найменшого військового зіткнення першими стрілятимуть саме у татар.

 – Так склалося, що ми знову починаємо боротьбу за свою Батьківщину проти тоталітарного режиму, – говорить Джемілєв студентам, які скупчилися біля нього після закінчення зустрічі. – І наша молодь повинна вивчити наш досвід і продовжити боротьбу. Бо в окупованому Криму в складі Російської Федерації майбутнього у нашого народу немає.

Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»

травень, 2015 рік