ПРАВИЛА КОРИСНО ПОРУШУВАТИ

Великі корпорації і надсучасні технології «починаються» з ініціативи однієї людини. Саме цей меседж був найважливішим для студентів і молодих науковців, які прийшли послухати Нобелівського лауреата з Японії Рьодзі Нойорі. 

Нині Нойорі - керівник одного з найвпливовіших у світі науково-дослідницьких центрів RIKEN. Цю карколомну кар’єру японський учений багато років тому почав у бідній країні, в якій не вистачало всього: продуктів, ліків, одягу.

І до, і після лекції до Нойорі підходили молоді науковці. Вчений відповідав на запитання, радив, підбадьорював. Казав: «Майбутнє не є визначеним. Працюйте в тому середовищі, яке є. Тільки від вас залежить, зміните ви середовище чи воно змінить вас». Розповів, що коли сорок років тому вперше потрапив до США, Японія була дуже бідною країною. Вчений бачив багато талановитих студентів у Гарварді, але жоден із цих хлопців не отримав Нобелівської премії. Ці розумні студенти робили те саме, що й інші. Нойорі діяв інакше.

– У науці корисно порушувати правила, – усміхається вчений. –Щоб вибороти золоту медаль на олімпіаді, треба дотримуватися суворих правил, бігти разом з усіма однією доріжкою. А щоб отримати Нобелівську премію, потрібно ці правила, образно кажучи, порушувати. Треба відрізнятися від інших! Не бігти «однією доріжкою».  Багато Нобелівських лауреатів є унікальними, а інколи й «божевільними» (сміється. – Авт.). Наукові відкриття роблять не великі гроші, а молоді винахідники.  

Нойорі переконаний, що в української молоді багато шансів почати щось нове. А років за тридцять – також отримати «нобеля».

Одяг з води й повітря

– Доброго ранку! – вітається українською (!) зі слухачами лекції японський учений.

Виступ має назву «Наука формує наше майбутнє». Японські дослідники давно оцінили важливість української науки і сподіваються на співробітництво.

– Моя юність була просто жалюгідною, – починає розповідь про свій шлях до наукових вершин Рьодзі Нойорі. – Наша родина жила в місті Кобе. Коли я мав іти до школи, американська авіація розбомбила всю центральну частину міста. Але й після закінчення війни країна жила дуже бідно. Я мріяв стати вченим з раннього дитинства. Любов до хімії привив батько, який був талановитим директором компанії. Коли мені було тринадцять років, батько взяв мене на конференцію, присвячену новому (щойно винайденому!) волокну – нейлону. Президент компанії з гордістю пояснював, що його можна отримати з вугілля, повітря й води. Тонша за павутинку нейлонова ниточка була дуже міцною. Мене це вразило: я побачив матеріал, що був створений практично з нічого. Тоді й подумав: можливо, з допомогою науки можна «зробити» й продукти, яких не вистачає людям, і допомогти суспільству?

Так я став спеціалістом з органічної хімії. Життя мого покоління було дуже складним – ми мали вирішувати економічні проблеми, долати бідність. Я не хотів би, щоб хтось із вас пройшов через ці складнощі, але саме бідність мого покоління зробила мене стійким і творчим.

Відкриваємо одне, коли шукаємо інше

– Я вірю в щасливі випадковості, – продовжує Нойорі. – Вони – наріжний камінь наукових досліджень. Великі відкриття неможливо зробити тільки з допомогою логіки. Часто ми відкриваємо одне, коли шукаємо зовсім інше.

Луї Пастер якось сказав, що шанс випадає тільки підготовленому розуму. Я повністю із цим згоден.  А що винайшов я?

1966 року, коли мені було 27, ми зробили перші відкриття в асиметричному каталізі. Відкриття допомогло зрозуміти, що властивості лікарських препаратів залежать не лише від їхньої структури, а й від симетрії. Це знання стало ключем до визначення – наскільки ті чи інші ліки сумісні з людським організмом.

Винаходами вченого зацікавилися підприємці. Одна з корпорацій швидко налагодила промислове виробництво ментолу. А  з 1983 року випуск склав аж три тисячі тонн речовини на рік.

– Як же впливає наука на суспільство, окрім очевидної економічної вигоди? – каже Нойорі. – 1992 року у США ухвалено припис, який рекомендував фармацевтичним компаніям налагодити підприємство «правих» і «лівих» препаратів. Двадцять років тому в світі не було жодного фармацевтичного підприємства, яке проводило б асиметричний синтез. Отримання цієї технології в Японії стало стимулом до поліпшення рівня медицини в світі.

Спілкуйтеся з промисловцями!

Звісно, успіх не прийшов раптово.

– Коли я винайшов асиметричний каталіз, від цього не було жодної користі, – розповідає Нойорі. – Я не міг придумати, як це застосувати, а потім і взагалі забув про винахід. Але він не пропав! Я працював науковцем у невеликій університетській лабораторії, яку відвідувало 20 студентів. Важливим було інше. Я мав багато друзів-промисловців. Вони часто приходили поговорити про наукову діяльність. І тому ці розробки швидко знаходили промислове застосування. Тому раджу: спілкуйтеся з  виробниками. Адже без взаємодії з виробництвом розвиток і прикладної, і фундаментальної науки неможливий.

Відкриття в асиметричному каталізі знайшли своє застосування і в інших сферах. Наприклад, колега вченого синтезував хризантемову кислоту, яка знищує малярійних комарів. 

– В Японії цей винахід запровадити не вдалося, – сміється Нойорі. – Чомусь саме тоді різко знизилася кількість комах. Мій академічний «брат» дуже засмутився.

Але винахід став у пригоді. Вже за кілька років японські компанії налагодили виробництво антимоскітної сітки. Нині бідним країнам (наприклад, Танзанії) цю сітку дають безкоштовно.

Минуло вже півстоліття, як ми відкрили асиметричний каталіз у Кіото. Хто міг би подумати, що цей винахід матиме таке значення для поліпшення життя в усьому світі?

Відкриття цінностей – найважливіший винахід

Утім, гість із Японії не дуже заглиблювався в деталі своїх наукових винаходів. Мовляв, хто хоче, може прочитати їх в енциклопедії. Вченого хвилювало інше: який урок із зустрічі винесуть українські студенти? Адже найважливіше – бажати зробити щось для людей.

– Через півстоліття роботи я зрозумів, що відкриття цінностей є важливішим за науковий винахід, – ділиться своїми думками Рьоджі Нойорі.

В чому японська гордість?

З 2003 року Нойорі очолює інститут RIKEN. Учені проводять дослідження з фізики, хімії, інженерної справи, біології й медицини.  Бюджет інституту – майже мільярд доларів. Окрім того, інститут допомагає дослідникам з інших країн. Зокрема, починає співпрацю з Фізико-технічним інститутом низьких температур НАНУ щодо досліджень у сфері низьких температур.

Кілька років тому Японія визначила ключові технології для просування науки й техніки. Зокрема, це проект SACLA (рентгенівський лазер на вільних електронах), а також – так званий Комп’ютер К – надздібна лічильна машина, яку в 2011 році визнали основним суперкомп’ютером.

– Ці технології – об’єкти нашої національної гордості, – розповідає вчений. – Значення науки для суспільства – надважливе. Десять років тому американська Академія інженерних наук назвала  ХХ століття «століттям інновацій». Електрифікація, винахід автомобіля, водопостачання, електроніка змінили життя людства. Тривалість життя людини збільшилася з 45 років до 80 за одне століття!

А люди не змогли б побудувати цивілізовані суспільства без цих інновацій.

Людство має бути скромнішим!

Нині багато вчених побоюється, що сучасне суспільство може стати початком кінця людства.

 – Ми живемо в ХХІ столітті, але все ще боремося з проблемами минулого, – каже  Рьодзі Нойоро. – Населення планети зростає, індустріальні технології розвиваються. Неконтрольована і надмірна діяльність призводить до коливань погоди, змін у навколишньому середовищі, виснаженні природних ресурсів. Усе це може спровокувати кризу людства. Я вважаю, що ми повинні бути скромнішими й жити у злагоді з природою.

Зміни відбуваються дуже швидко й пасивно чекати їх не можна. Готуватися до майбутнього потрібно сьогодні. Тому нинішні студенти мають бути готові стати не тільки дослідниками, а й лідерами суспільства.

Минуле століття було століттям суперництва. Нині необхідно співпрацювати для виживання нашого виду. Саме дружба між державами й людьми (і особливо серед учених!) є наріжним каменем міжнародної безпеки.

Цінності в людей різні. Але наука й технології перебувають «над» економіками і є незамінними для виживання людства. Світ один, і всі ми з’єднані. Жодна з країн не виживе поодинці. Сьогодні вчені мають створити нову цивілізацію, котра поважатиме всі культури.

В попередньому столітті інновації впроваджували для економічної вигоди. На жаль, це неправильне застосування науки. Ми повинні думати не тільки до конкурентоздатність. Найбільшою проблемою людства є бідність. Половина населення Землі живе на два долари в день. Саме наука й технології можуть допомогти забезпечити базові права на життя для всіх людей. Вирішення основних світових проблем потребує співробітництва і координації дій. Ключ до майбутнього – не в природі, а в радикальній зміні наших цінностей.

Світлана ГАЛАТА, "Освіта України"
липень, 2013