СТІНИ, ЩО ГОВОРЯТЬ

У дитячому садочку, який працює за системою реджіо-педагогіки, немає дорогих меблів і килимів та звичного розпорядку роботи. Стіни тут прикрашені дитячими малюнками, фотографіями й аплікаціями, а день починається з «Ранкового кола», під час якого виникають ідеї дослідницьких проектів на день чи тиждень.

…Реджіо-педагогіку давно знають і запроваджують у дошкільних закладах (а також у початковій школі) Великобританії, США, Ізраїлю, Канади. «Почалася» вона з італійського міста Реджо-Емілія спільними зусиллями муніципалітету, педагога Лоріса Малагуцці й батьків. У групах педагогіки реджіо дібрано все необхідне для творчості. Діти там – співавтори ідей та ініціатори більшості проектів.

У Києві такий садочок поки що один, він має назву «Дім Reggio» і знаходиться в Подільському районі столиці. Директор дошкільного закладу – Дар’я Камінська.

     – Більшість сучасних підходів розглядають дитину як «глечик», який потрібно заповнити інформацією, досвідом, навичками, знаннями, – розповідає координатор освітніх програм цього ДНЗ, переможець ХІІ Всеукраїнського конкурсу «Вчитель-новатор» Юрій Гайдученко. – А Лоріс Малагуцці розглядав дитину як «скриньку», з якої потрібно «дістати» якомога більше талантів. І реджіо-підхід побудований саме так, аби допомогти дитині розвиватися.

Юрій Гайдученко вперше побачив реджіо-садочок у Римі кілька років тому. Під час прогулянки містом звернув увагу на навчальний заклад, вивіска якого була зроблена самими дітьми, і попросив дозволу зайти. Педагога з України зустріли гостинно, провели екскурсію, розповіли про нові підходи до виховання.

– Інтер’єр і меблі були дуже простими, зате всі стіни – завішані малюнками дітей, ілюстраціями, поробками, – згадує Юрій. – Нам розповіли, що це один із секретів реджіо-педагогіки: стіни, що говорять. Увечері дитина може сказати: «Тато, мамо, подивіться, сьогодні я зробив ось це…».

У спеціальній кімнаті, яка має назву «Ательє», знаходяться різні природні матеріали й інструменти (дріт, глина, дерево, шишки, камінці, гіпс, фарби, папір тощо). Дитина може зайти туди коли завгодно і змайструвати те, що захоче.

Методику вирішили втілити в київському садочку. Одразу ж зіткнулися із проблемою неготовності кадрів. Чимало вихователів садочка із назвою «Дитина майбутнього» поставилися до ідеї зі скепсисом. Але після реалізації перших проектів скептики переконалися: система дає чудові результати розвитку дитини.

Проект з яблука

Кожен діяльнісний проект у системі реджіо побудований на зацікавленості дітей. На початку дня у садочку обов’язково влаштовують «Ранкове коло». Діти сідають разом і розказують, що цікавого бачили увечері чи вранці. Вихователь ставить запитання і, образно кажучи, «провокує» обговорити певну тему. Наприклад, приносить склянку молока і запитує: «Як ви думаєте, звідки це молоко з’явилося в садочку?».

Є в навчальному закладі й «коробка сюрпризів». Під час «Ранкового кола» діти відкривають її і щоразу бачать якийсь новий предмет. Вихователь заохочує малюків запитаннями, і після обговорення часто виникає ідея нового проекту. Кожного дня малюки йдуть до садочка з очікуванням: «А що сьогодні в цій коробці, а що будемо робити?».

Прийомів залучити дітей до пошуку відповідей на запитання дуже багато. Наприклад, вранці вони прийшли і побачили на землі в саду чимало яблук. Запитали: «Чому так багато яблук упало з дерева?». І з цього запитання почався цілий проект. Діти висували свої гіпотези, перевіряли їх. Думки були різні: завелися черв’ячки, обтрусив вітер, яблуко стало надто важким і гілка не витримала. Усі варіанти педагог зафіксував, і потім разом з вихованцями вони перевірили їх за допомогою дослідів.

Окрім того, «Ранкове коле» допомагає розвивати в дошкільнят навички сучасного тайм-менеджменту.

– От Артемчик, наприклад, висунув гіпотезу, що яблуко впало, бо його ніжку перегризла гусінь, – продовжує розповідь Юрій Гайдученко. – Разом із групою ми вирішуємо, коли будемо перевіряти цю гіпотезу – в понеділок, вівторок тощо. Малюки ще не вміють читати, і ми за образом малюнка «Понеділок» фіксуємо певну ілюстрацію, а під нею прикріплюємо фотографію Артемчика. Це означає, що розгляд гіпотези буде в понеділок. Таким чином даємо зрозуміти кожній дитині, що її припущення дуже важливе і його обов’язково розглянуть у певний день.

У звичайних дитячих садочках є режим дня і новеньким часто непросто до нього звикнути. Прийшов у садочок – і роби те, що каже вихователь. А в «Домі Reggio» все інакше,  візуалізація плану роботи викликає цікавість і сприймається дуже добре.

Подарунок для новенького

До приходу новенького у дошкільному закладі старанно готуються – знайомляться з батьками, запитують, що любить дитина і чим цікавиться. А потім кажуть дітям: завтра прийде Петрик, він любить ось такі мультфільми й ігри. І всі разом виготовляють тематичні подарунки. Перший день у садочку дитини починається з подарунків і радості.

Також за допомогою спеціальних символів – веселки, смайлика, хмаринки чи дощичка – вихователі визначають настрій дитини. Якщо він поганий, запитують, що її засмутило. Буває, що малюк просто вдягнув «не ті» шкарпетки. Але якщо проговорити ситуацію і пожартувати – настрій покращується.

У реджіо-педагогіці розроблена ціла система методичних інструментів, які допомагають комунікувати з дитиною. Одна з ситуацій, яка навчає висловлювати свої емоції, має назву «Дерево і вулкан». На великому малюнку зображено красиве дерево, а на іншому – вулкан. Вихователь розказує, що людину можна порівняти з невеликим вулканчиком, усередині якого є потужна сила. І коли в людині зароджується страх (за себе чи близьких) або гнів, то з «вулканчика» летять камінці. Педагог каже: «Щоб нам було комфортно, маємо пройти по місточку до того чудового дерева. Для цього потрібно, наприклад, помиритися з товаришем, поділитись іграшкою».

Варто відкласти планшети

Також у дошкільному закладі росте «Дерево результативності». Після того, як малюк змайстрував, наприклад, космічний корабель, йому пропонують прикріпити на гілочку яблучко певного кольору. Якщо він упевнений, що впорався із завданням на 100 відсотків, прикріплює зелене. Якщо не зовсім задоволений своєю роботою і хоче зробити краще – синє. І вихователь бачить, у чому треба допомогти наступного разу.

Результати роботи дітей тут збирають у спеціальну картотеку – портфоліо. А потім порівнюють: як, наприклад, дитина майструвала чи вирізала з картону рік тому і сьогодні. Малятам і батькам дуже цікаво переглядати й аналізувати ці історії успіху.

Батьків, до речі, в садочку активно залучають до роботи. Наприклад, під час дизайнерського проекту з виготовлення футболки один з вихованців придумав прикрасити футболку відбитками рук усієї родини. Батьки з радістю його підтримали і зробили її разом.

– Це вже не просто проект – це спільна тема для розмов для всієї родини, – пояснює Юрій Гайдученко. – Усі разом відкладають планшети, роблять щось і водночас спілкуються, залучають бабусь і дідусів. Така робота об’єднує всю родину. І нині, коли один проект закінчується, батьки запитують: коли почнеться наступний?

Де ніжки у «чудо-тваринки»

Програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі», «Дитина» у садочку теж використовуються. Але різні «дисципліни» вивчають інтегровано.

Наприклад, під час конструювання космічної системи, граючись, знайомляться з основами арифметики чи письма. А щоб письмо давалося легко, використовують канадську методику «Письмо без сліз». Спочатку малюк пише пальчиком на піску, на дереві, на сенсорній дошці й лише потім бере до рук олівець чи кулькову ручку і починає писати на листочку чи в зошиті. Таке опанування письма для дошкільника цікаве і не є травматичним.

– Зазвичай буває так: дитина клеїть якусь «чудо-тваринку», а дорослий стежить, аби ніжки були наклеєні так, а дзьобик – отак. А якщо малюк приклеїть ніжки на голові, то вихователь зробить зауваження і переробить, – каже Юрій Гайдученко. – У нас – не так. Упродовж діяльності вихователь більше спостерігає, ніж бере участь у роботі. Розуміємо, що дитяча уява може бути нестандартною. Якщо ніжки опиняються на голові, запитуємо: «А чому ти вирішив, що ніжки у твоєї «чудо-тварини» будуть саме тут? У результаті виходить розмова з дитиною, а не вказівка «роби, як я кажу». Якщо з малюком вести діалог, пояснювати, відповідати на запитання, а не давати пряму вказівку, ефект від роботи буде набагато більший.

Прогрес для всіх

Один із важливих напрямів роботи садочка – соціалізація дітей з легкими формами аутизму. Передбачено, що в кожну групу беруть двох таких малюків. Усіх дошкільнят навчають толерантного ставлення, взаємоповаги, співпраці разом.

До речі, як показує досвід, складно працювати не з дітьми з особливими потребами, а з батьками здорових малюків. Інколи вони просто не готові бачити дітей з вадами розвитку біля своїх благополучних чад.

– Траплялося, до нас приходили батьки і казали: ми не хочемо, щоб наші діти були в одній групі з такими малюками, – розповідає Юрій. – У таких випадках завжди відповідаємо: якщо вас це не влаштовує, можете шукати інший садочок. До речі, один з таких дітей цього року успішно склав тести і зарахований до звичайної школи. Це – величезний прогрес для хлопчика. Але не тільки для нього. Кожна дитина під час спілкування з ним отримала безцінний досвід толерантності та взаємодопомоги. І у школі, й у житті цей досвід обов’язково знадобиться!

Світлана ГАЛАТА,  "Освіта України"

№ 17,  2017 рік