З «НОЖЕМ» СНАРЯДИ НЕ СТРАШНІ!

     Головний конструктор систем захисту вітчизняних військових гусеничних машин Василь ХИТРИК – людина легендарна. Його команда вже багато років розробляє найкращі у світі системи захисту танків. 
Як діють системи захисту і чи захищають вони нині українських військових на передовій, Василь Хитрик розповідає «Освіті України».

З 1998 року Василь Онуфрійович очолює ДП «Базовий центр критичних технологій «Мікротек», на стінах у його кабінеті – державні нагороди, грамоти. Є навіть медаль Міністерства армії сухопутних військ США, медаль директора Абердинського полігона, орденський знак від командуючого військами Об'єднаних Арабських Еміратів.

– Василю Онуфрійовичу, нещодавно Ви разом з іншими конструкторами отримали премію Кабінету Міністрів України за роботу «Розроблення і впровадження технологій створення динамічного захисту броньованої техніки нового покоління». Які це розробки?

– Їх декілька. Розробили і з 2008 року поставляємо для танків «Булат» систему динамічного захисту «Ніж». Механічні частини приладів виготовляємо тут, а вибухові матеріали в систему «закладають» у спеціальному центрі Інституту Патона у Глевасі. Ставимо «Ніж» на танки – і вони йдуть у бій.

ДІРКИ В БОЄПРИПАСАХ

– Розкажіть, будь ласка, як діє «Ніж»?

– Це – система динамічного захисту танків. На машину встановлюють модулі (на вигляд це невеликі ящички. – Авт.), у кожному з яких знаходяться заряди у мідній оболонці. «Ніж» захищає від бронебійних і кумулятивних снарядів, протитанкових керованих і некерованих ракет, гранат тощо.

– Уявімо: бій, снаряд летить до танка. Що робить «Ніж»? 

– При контакті снаряда з динамічним захистом вміщений у модулі заряд вибухає і назустріч снаряду летять кумулятивні «ножі». Вони, образно кажучи, «розрізають» кумулятивний струмінь чи руйнують бронебійний снаряд. Звідси й назва – «Ніж». Подивіться, що залишається від боєприпасів. Це залізяччя було частиною бронебійного снаряда, а інше – кумулятивної гранати. Важливо, що захист спрацьовує саме при потраплянні протитанкових боєприпасів – на кулі система не реагує.

– Скільки українських танків захищено цією системою? 

– «Ножі» прийняті на озброєння української армії. Поки що вони встановлені лише на машинах «Булат» Першої гвардійської танкової бригади, яка нині – в зоні бойових дій. Нещодавно підписали контракт із Міністерством оборони – системи «Ніж» будуть на всіх танках «Булат». 

ТАНКИ НА ПЕРЕДОВІЙ – НЕУШКОДЖЕНІ 

– Як оцінюють уже встановлені системи динамічного захисту танкісти, які воюють на передовій? 

– Люди з передової просять: постачайте! Перша гвардійська танкова бригада просить забезпечити ними всі бойові машини України. Танкам, на яких встановлені ці системи, прямі влучення із гранатометів РПГ-7, протитанкових керованих ракет «Штурм» і «Фагот» не завдали жодної шкоди! 

– «Ніж» може захистити від усіх видів протитанкових боєприпасів? 

– Від трьох основних груп. Нещодавно з’явилися нові протитанкові боєприпаси – тандемні кумулятивні. Спочатку вони знищують динамічний захист танка, потім пробивають його броню. На цю новинку ми відповіли створенням системи протитандемного захисту «Дуплет». У 2009 році її взяли на озброєння для встановлення на танках «Оплот». На жаль, в Україні цей танк лише один, їх випускають на продаж – для Таїланду. Машини, оснащені системою «Дуплет», «не бо- яться» нових видів протитанкових боєприпасів, які існують у світі. Аналогів за кордоном цій системі також немає. Нині є замовлення Міноборони Харківському заводу імені В.О. Малишева на десять таких машин, але воно, на жаль, не фінансується. 

РОСІЯН ОБІЙШЛИ ЛЕГКО! 

– Що стало поштовхом до розробки українських систем захисту?

– Історія з пакистанським контрактом, який Україна уклала наприкінці 90-х. На танки, що поставляли до Пакистану, планували встановити системи захисту «Контакт», розроблені ще в радянські часи. Але Росія висунула претензії, мовляв, це наша система, платіть. Ціна питання була – близько п’ятдесяти мільйонів доларів. Тоді й ухвалили рішення розробити вітчизняну, сучаснішу систему. Генеральний конструктор з бронетанкобудування України Михайло Борисюк запитав у мене: ідеї є? Відповідаю ствердно. Ось так за завданням уряду в 1998-му я і став керівником «Мікротеку». До речі, до розпаду СРСР я служив у бронетанковому інституті в місті Кубинка. У 1992 році організував Науковий центр сухопутних військ України, у 1997-му сформував Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних сил України. Тож тоді швидко зібрав команду і ми досить оперативно, за три роки, створили власну систему захисту. Ми використали нові фізичні принципи, що відрізнялися від тих, які застосовуються у системі «Контакт». У результаті «Ніж» вийшов значно кращим за російські системи захисту: він захищає майже від усіх типів протитанкових боєприпасів, а «Контакт» – тільки від кумулятивних. Тобто росіян обійшли легко!

– Над розробками працює велика команда?

– Нині в «Мікротеку» задіяні близько 100 фахівців. У світі, до речі, над розробкою подібних винаходів працюють потужні центри, на їх роботу виділяються величезні суми. Кілька років тому ми демонстрували можливості «Ножа» на Абердинському випробувальному полігоні у США. Так от, одна з лабораторій Військово-промислового концерну «Дженерал Дайнемікс» працює над створенням власної системи протитанкового захисту. У ній задіяні дві (!) тисячі співробітників, а на розробку аналога радянського «Контакту» їм виділили 110 мільйонів доларів. 

ЗНЕШКОДИТИ СНАРЯД ЗА 60 МІКРОСЕКУНД 

– Над якими ще системами захисту працює ваша команда?

– Системи динамічного захисту, про які я розповів, – контактні. Є у нас і сучасніші, безконтактні розробки. Це, наприклад, комплекс активного захисту «Заслон». Його взяли на озброєння української армії у 2009 році. «Заслон» створює навколо танка радіолокаційне поле. За декілька мікросекунд його електроніка розпізнає, що летить до танка: куля, снаряд, ракета чи граната. Система вирішує, чи потрібно загрозу знешкоджувати. Якщо летить протитанковий снаряд, «Заслон» приводить у дію захисний заряд, який і влучає в ціль. Час від розпізнання до розльоту осколків – 60 мікросекунд! І якщо «Ножів» для танка потрібно від 160 до 200, то «Заслонів» достатньо двох – з боків і, можливо, ще один – попереду. До контакту з машиною він перехоплює всі (!) типи протитанкових боєприпасів. Блоки «Заслону» – змінні. Один відпрацював – після бою можна поставити інший. Пульт управління розташований усередині, він сигналізує про працездатність основних блоків і готовність комплексу до відбиття цілей. Дуже простий в управлінні. Механіку достатньо ввімкнути – а далі система працює сама. Ця розробка – найкраща з усіх, що є у світі. Російські чи ізраїльські системи захисту перехоплюють цілі, котрі летять до танка зі швидкістю 750 метрів на секунду. А є ж снаряди, які летять 1000, 1200 метрів за секунду! Тут «іноземці» безсилі. А наш «Заслон» їх перехоплює!

– «Заслони» встановлені на танках, які нині на передовій?

– Поки що ні. Але Міністерство оборони ухвалило рішення – у наступному році встановити такі комплекси на чотири танки. 

ЗАХИСТИТИ ЛЕГКУ БРОНЕТЕХНІКУ 

– Нині для захисту бойових машин піхоти і бронетранспортерів приварюють грати, які, за задумом бійців, мають «затримати» снаряди. Як можна захистити легку бронетехніку? 

– Решітки можуть затримати хіба що гранату, випущену з гранатомета. Легка бронетехніка нині дуже популярна у світі, хоча, як на мене, це – не розумно. Броня на БТР – 8 міліметрів, на БМП – 12, і там 11 членів екіпажу (в танку – три). «Прошити» таку техніку навиліт можна навіть із крупнокаліберного кулемета. У нас є розробки динамічного захисту «Ніж-Л» та «Ракетка». Наші випробування вони пройшли успішно. Бачите ці фото? Це слід від вибуху гранати – броня не пробита. Потрібно проводити державні випробування і брати їх на озброєння. З наступного року ми починаємо дослідницько-конструкторські роботи разом з фахівцями Харківського конструкторського бюро з машинобудування імені O.O.Морозова, Миколаївського бронетанкового заводу та інших.

– Скільки коштують системи захисту? 

– Системи динамічного захисту коштують 3–5 відсотків від вартості танка, комплекси активного захисту – 8–10 відсотків. Але воно того варте, адже людські життя – безцінні.

– Чи можна виховати у молоді «конструкторську жилку»? І що для цього потрібно?

– Колись давно мені доручили проводити професійний відбір командирів-танкістів. Думаю: як відбирати? Набрав купу літератури у бібліотеці й вивчаю. Один зі старших фахівців дав кишеньковий ніж і каже: нагостріть-но олівець. Подивився і підсумував: з вами все ясно, ви інженер. Тобто той, хто має «іскорку», талант, сам прийде, зацікавиться, знайдеться. Інша справа – що потрібно створити умови для наукової праці в інституті чи університеті. Адже цінність дослідницької й конструкторської роботи – надзвичайна. «Ціна питання» такої роботи у нашій сфері – безпека українських вояків і Батьківщини.

Спілкувалися Світлана ГАЛАТА і Максим КОРОДЕНКО, "Освіта України"
№ 31 від 18 серпня 2014 року