СКІЛЬКИ ЧИСЛІВНИКІВ У ВАС НА ОБІД?

   
Технології лише надають можливості для розвитку.  Все інше залежить виключно від людини. У цьому можна  пересвідчитися, познайомившись з фіналістами конкурсу  «Вчитель-новатор» (змагання  проводить компанія «Майкрософт Україна» за сприяння МОН та Інституту модернізації змісту освіти).

   Один з переможців конкурсу - вчитель столичної Новопечерської школи Юрій Гайдученко.  Він точно знає, як зробити уроки української мови і літератури небанальними, сучасними і цікавими. 

     Юрій закінчив Херсонський державний університет, потім (у 2013 році) аспірантуру за спеціальністю «Загальна педагогіка». Працює тільки з 5-6 класами. Головним завданням вважає зацікавлення учнів вивчати українську мову та літературу. 

– Після початкової школи у школярів інколи зникає інте­рес до рідної мови. Причини – перевантаження інформацією, примус писати каліграфічно, – каже він. – Та й учителі часто ставляться до ведення уроків мови й літератури шаблонно. А ми з учнями щоразу руйнуємо цей стереотип.

Його уроки – справді абсолютно незвичні. Вчитель переконаний, що вміння каліграфічно писати сьогодні – не найпотрібніша навичка. Важливо вміти обробляти інформацію, бути гнучким, працювати в команді. Це – набагато важливіше, ніж каліграфічний почерк. 

Новітні технології Юрій застосовує не так давно. Розповідає: ще рік тому слухав розповіді переможців конкурсу і думав, що це нереально – бути одним з них. Але він вирішив, що стане найсучаснішим учителем, використовуватиме всі можливі новації, і його уроки будуть цікавими й ефективними. 

– Під час навчання в університеті ми сприймали технології «Майкрософт» як щось таке, що допомагає влаштувати «шоу», – говорить із посмішкою Юрій. – Уявлялося: створив презентацію в Power Point, вийшов до класу і все: ти – «геній уроку». Але під час роботи я швидко зрозумів, що це не ефективний урок, а просто ефект. Через декілька хвилин у дітей інтерес до презентації зникає, тому потрібні цікаві ходи, нестандартні завдання. Недарма ж кажуть, що посередній учитель навчає, а хороший – надихає.

«ТРИ КИТИ» УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ

На думку Юрія Гайдученка, є лише одне правило, що допомагає проводити справді ефективні уроки. Потрібно чітко уявляти – як ті чи інші знання та інформація можуть знадобитися учням у житті. Іншими словами, знати відповідь на прості, але важливі запитання. Наприклад, для чого дитині знадобляться знан­ня про іменник, прикметник, числівник? 

Юрій аналізував найсучасніші роботи науковців, психологів, методистів із різних країн. У одній з них – американському опитуванні найвпливовіших людей світу – зустрів висновок, що успіх кожної людини будується на «трьох китах». Це – підтримка, зворотний зв’язок і виклик. 

Довго міркував і спробував будувати уроки саме на основі цих компонентів. 

– Для того, щоб учням було цікаво працювати, я створюю проблемну ситуацію і роблю виклик кожній дитині, – пояснює педагог. – Зворотний зв’язок у нас не тільки з учителем, а і з іншими дітьми у класі. Учень може оцінювати свою роботу і бачити її унікальність. Підтримка теж обов’язкова. Якщо педагог не зацікавлений у реалізації проекту свого учня, успіху не буде. Тому за всі проекти, які виконують школярі, я вболіваю особисто. Надихаюся, зацікавлюю.

На конкурс Юрій з учнями представили проект «Як створити ідеальну рекламу, використовуючи прикметник». Мета – зруйнувати стереотипи буцімто вивчати мову – нудна й банальна справа. Молодий учитель вирішив показати, що від знання мови може залежати творчий шлях і успішна кар’єра.

– Здавалося б, як у житті може знадобитися знання прикметника? – міркує Юрій. – Але в багатьох ситуаціях уміння правильно використовувати частини мови необхідне. Наприклад у рекламі. Школярі якось сказали, що хочуть дізнатися, як створювати рекламу. Що ж, це чудова нагода навчитися правильно вживати прикметник.

До проекту «Навчання без меж» приєдналися грузинські й польські учні. За допомогою Power Point учитель створював короткий експрес­урок «Прикметник за десять хвилин» і надсилав учням. Ті мали розробити свій – теж за десять хвилин – і надіслати грузинським школярам. А діти із Тбілісі пересилали свої напрацювання у Краків. Наприкінці вивчення теми робили обговорення і визначали переможців.

Юрій Гайдученко не телефонує батькам щодо домашніх завдань і не веде довгих листувань електронною поштою. Він влаштовує онлайн­опитування і дізнється, як школярі готуються до уроків, скільки часу батьки готові приділити у вихідні, щоб виконати якесь цікаве завдання. Дуже швидко переконався: батьки відгукуються, вони зацікавлені у тому, щоб діти знали українську.

Так виникла ідея квесту «Знайди помилки на біл­бордах». За дві години батьки зі школярами повинні були відшукати якомога більше помилок у рекламі, у назвах магазинів тощо і надіслати результати за допомогою OneNote.

Після конкурсу щодо прикметників у рекламі шестикласники зустрілися з рекламодавцями.

Два роки роботи у школі показали: реалізація кожної задумки приносить нові й нові ідеї. Наприклад, під час досліджень помилок у газетах і журналах учні вирішили випускати власну газету. І зробили це! 

Газета «Мовна майстерня» присвячена підсумкам роботи групи. А результатом виготовлення буктрейлерів стало те, що дитяча письменниця Зірка Мензатюк обрала один з них для реклами своєї книжки «Таємниця козацької шаблі». 

– І хто після цього скаже, що українську вивчати не потрібно? – запитує Юрій.

Часто його уроки – найсправжнісінький квест. На заняття вчитель приносить різні цікавинки. Наприклад, QR­коди із закодованим завданням. Учні сканують код і дізнаються, що саме потрібно зробити на уроці.

Зазвичай урок за правилами квесту передбачає розв’язання десяти завдань. Наприклад: порахувати всі іменники, що знаходяться в кабінеті директора. Або знайти іменники – власні назви у бібліотеці. Було також завдання запитати у шкільного кухаря, скільки числівників він «готує» на обід.

– Прибігли в їдальню і почали запитувати, – сміється вчитель. – Кухар не розгубився і почав з’ясовувати, що таке числівник. Діти розповіли, і всі разом знайшли відповідь. 

В охоронця шестикласники запитували, які професіоналізми він використовує в роботі. Довго пояснювали, що це таке, а потім ще й трохи «підказали», які слова можна назвати.

ПРО МОВНУ СТІЙКІСТЬ

Коли Юрій Гайдученко почав розповідати про мандрівки на уроках літератури, вже не дивуємося. Творчість Павла Тичини, наприклад, тут вивчають у музеї поета. Дитина має знайти книжку, яку митець підписав своєму другові. Працівники музею активно допомагають, пригощають цукерками, в обгортки яких заховано рядки з віршів поета. Запрошують юних літературознавців на мистецькі вечори і вистави. Нудьга у музеї Тичини, як і на уроках Юрія Гайдученка, просто не живе. 

Наприкінці розмови цікавлюся: чому він обрав для професійної реалізації саме українську мову і літературу? Адже жив у місті, де більшість розмовляє російською. 

– Українська для мене – інструмент розвитку, успішності. Людина, яка володіє мовою, вміє переконувати, працювати в команді. Саме тому ставлю за мету навчити дітей використовувати мову як інструмент для досягнення мети, – пояснює Юрій. – Я спілкувався українською навіть у російськомовному середовищі. Нині навчаю мовної стійкості і своїх учнів.

Світлана ГАЛАТА, "Освіта України",

№ 15 від 18 квітня 2016 року

Друзі! 
Якщо ви також вважаєте, що посередній учитель навчає, а хороший - надихає, якщо на ваших уроках немає місця нудьзі, а учні вважють українську найкрутішим предметом (чи знаєте таких педагогів), - поділіться цим досвідом з освітянами усієї країни.  Надіслати свої думки і коментарі можна на редакційну пошту газети "Освіта України" osvita@pedpresa.com.ua. Або написати в групі Хочеш змін? Дій! чи напряму автору текста Світлана Галата.

Не забувайте вказати  контактний телефон :)