ЛАЙФХАКИ З УКРАЇНСЬКОЇ

Останній шкільний рік для кожного старшокласника, який планує вступати до вишу, минає в шаленому ритмі. Підготуватися до ЗНО за кілька місяців і складно, і дорого. Але для майбутніх абітурієнтів є чудова новина: на платформі EdEra стартував безкоштовний онлайн-курс із підготовки до ЗНО з української мови.

Курс розробила і записала громадська спілка «Освіторія» у партнерстві з EdEra. У його основі – лекції кандидата філологічних наук, учителя української мови і літератури Новопечерської школи Ігоря Хворостяного, побудовані за принципом мнемоніки.
Про новий курс, мнемоніку, а також про те, як зробити вивчення української мови і літератури по­справжньому цікавим, ми запитуємо в Ігоря Хворостяного.



– Пане Ігоре, розкажіть, будь ласка, про цей курс. Невже і справді можна легко й просто запам’ятати велику кількість правил?


– Так, можна. Онлайн-­курс розроблено у формі корисних порад (лайфхаків). Вони допоможуть опанувати базові теоретичні знання з української мови, виробити навички мовленнєвої комунікації та підготуватися до складання ЗНО.
Метод мнемоніки дозволяє запам’ятати великий обсяг інформації, створюючи асоціативні зв’язки між елементами. Вигадали метод дуже давно і найкращі українські мовознавці також його застосовують.

– Що потрібно, аби записатися на курс?

– Лише бажання. Будь-­хто (не тільки старшокласники) може зайти за посиланням courses.ed-era.com/courses/Osvitoria_and_EdEra/lifehacks101/lifehacks101/about (чи просто набрати в «Гуглі» «лайфхаки з української»), зареєструватися і почати навчання. У кожного слухача буде особистий кабінет, в якому він отримуватиме завдання (тести) з теми лекції. Також він зможе скористатися додатковими матеріалами та інтерактивним підручником. Аби пройти курс за 5 тижнів, потрібно працювати приблизно чотири години на тиждень.
Після закінчення курсу учень матиме не тільки знання, а й, що значно важливіше, – навички та вміння їх застосовувати.
Підлітки часто кажуть: навіщо знати види підрядних речень, якщо в будь­-який момент можна «погуглити» і прочитати все, що потрібно? Знайти інформацію нині не проблема. Значно важливіше знати, як і де ці знання застосовувати. Наприклад, як за допомогою підрядного речення переконати опонента, викласти свої аргументи виразніше, цікавіше.
До речі, сьогодні часто можна почути: найважливіше в навчанні – результат. Однак я не прихильник орієнтації виключно на нього. Бо високі бали ЗНО – це дуже важливо і дуже приємно, але ще важливішим є процес – образно кажучи, дорога, якою ми йдемо. Під час цього процесу має бути цікаво. Якщо не цікаво, то досягнення результату забере надто багато часу і зусиль. Людина має бути щасливою у процесі навчання! Це загальна візія і курсу зокрема, і моєї роботи взагалі.
Тому ми намагалися зробити онлайн-­курс цікавим.

– Які саме асоціації для запам’ято­ву­вання ви використовуєте?

– Їх дуже багато. Вивчати мову – це ніби будувати будинок із цеглинок – спочатку літери, потім слова, речення і так далі. Але є речі наскрізні (як цемент у будівництві), котрий ці цеглинки об’єднує. Якщо зрозуміти цю логіку, то можна кілька тем викласти у форматі яскравої образної картинки. Такою картинкою є, наприклад, метод «Чебурашка». Під час ЗНО учень завжди може намалювати у чернетці Чебурашку і згадати, що коли змінювати слова «рука, рученька, руці», «нога, ніженька, нозі», «вухо, вушенько, вусі», то вийде чергування приголосних «к­ц­ч, г­з­ж, х­с­ш» у коренях слів. І не складно перевірити, як пишеться, наприклад, «криворізький».
Глухі звуки в українській мові дуже легко запам’ятати за допомогою речення «усе це кафе, птах і чаша».
Правило правопису знака м’якшення можна запам’ятати за допомогою речення «де ти з’їси ці лини». Лише після звуків «д, т, з, с, ц, л, н» в українській мові може стояти м’який знак.

– «Освіта України» не раз писала про педагогічні новації вчителів Ново­печерської школи, в якій ви працюєте. Які ще цікаві методики ви застосовуєте під час уроків? І де знаходите ці новації?

– Їх багато. Наприклад, командна робота під час уроку. Взагалі-­то у нас чимало методичної літератури щодо теорії і практики роботи в групах. Але у мене склалося враження, що теорія і практика дуже сильно розходяться. Легко поділити дітей на невеликі групи, а потім кожен з них усе одно працює ізольовано.
Групова робота має бути філософією уроку – щоб завдання учні могли виконати лише за допомогою одне одного. Даю такі завдання, які потребують активного обговорення, брейн­шторму.
Це і є нові навички XXI століття, котрі людина має виробити, щоб бути успішною в житті. До речі, успішність – це не тільки бізнес. Це означає бути потрібним, мати можливість дати щось іншому, зробити щасливим себе і когось.
Рухатися вперед, знаходити нові теми, слова і напрями розвитку допомагають самі діти.

– Як саме?

– Наприклад, мої учні розповіли мені, що таке журбинка. Це розмовна українська лексика, необхідна для розвитку мови. Не можна «консервувати мову», про це ще Юрій Шевельов-Шерех писав.
А нове і цікаве я шукаю скрізь і всюди. Наприклад, слухаю онлайн­-курси англійською мовою провідних університетів світу. Нині це лекції зі світової літератури Єльського університету.
В освіті не можна зупинятися. Світ змінюється дуже стрімко, і якщо ти зупинився – ти відстав. А вчитель, який не цікавий дитині, – поганий учитель.
Ми з учнями спілкуємося і після уроків, обговорюємо різні теми, часто філософські. Переконаний, що ентузіазм і активність у навчанні будуть тоді, коли говоритимемо з дітьми про те, що їм цікаво. Наприклад, під час вивчення української літератури (а я викладаю і мову, і літературу) завдання педагога – зробити минуле актуальним для дитини тут і тепер.
Стереотип сприйняття української літератури як нецікавої, «ґвалтованої і плюндрованої» можна подолати, якщо «перекинути місточок» у сьогоднішній день. Як це зробити? У 11 класі, наприклад, вивчають прекрасний роман Валер’яна Підмогильного «Місто». Це абсолютно сучасний твір! Але інколи чую, як старшокласники запитують: а хіба це може бути цікаво?
Починаю говорити з учнями мовою учнів, і чую: «Та це ж про мене!».
Або, наприклад, Чіпка з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». У радянські часи із Чіпки робили образ борця з несправедливістю – суто в розумінні того часу – як «зрівнялівку» багатих і бідних посередництвом перетворення перших на других. А якщо під час уроку порушити тему – чи «закодована» людина генетично на вчинення злочину, чи вільна ухвалювати рішення і визначати свою долю, – це «зачіпає» учнів, і роман стає цікавим й актуальним.
На моє глибоке переконання, не література нецікава, а вчитель не завжди вміє зацікавити.

– Що плануєте робити далі? Які нові ідеї та проекти «у блокноті»? 

– Візьмуся за підготовку онлайн-­курсу з української літератури. Він стартує наприкінці березня і діти встигнуть прослухати його до складання незалежного оцінювання.
З літературою одночасно і цікавіше, і складніше. Досить часто старшокласники кажуть: навіщо читати твори, коли можна за місяць опанувати знан­ня, потрібні для ЗНО? Тому я хочу, з одного боку, актуалізувати мінімальний обсяг знань, а з іншого – зацікавити учнів прочитати твори. Образно кажучи, хочу зробити «промо» української літератури. Щоб послухали лекцію, а потім сіли і прочитали твір.
Я хочу, щоб мої слухачі відчули: вивчення української мови і літератури – це надзвичайно цікаво. Адже кожна мова – цілий окремий світ. Коли починаєш щось пізнавати, то виникають нові запитання, і хочеться пізнавати ще і ще. Хочу, щоб у дітей ці нові запитання виникали і вони не припиняли відкривати безмір української мови і літератури.

Світлана ГАЛАТА, "Освіта України"

 № 5 від 13 лютого 2017 року.

Друзі! Якщо ви також знаєте, як підготуватися до ЗНО безкоштовно,  є автором оригінальних методик з української мови і літератури (чи інших предметів), поділіться цим досвідом з освітянами усієї країни.  Надіслати свої думки і коментарі можна на редакційну пошту газети "Освіта України" osvita@pedpresa.com.ua. Або написати в групі Хочеш змін? Дій! чи напряму автору текста Світлана Галата.

Не забувайте вказати  контактний телефон :)