Стрімке поширення онлайн-навчання у світі порівнюють із «Гутенберзькою революцією», коли після винайдення друкарського верстата кількість друкованих книжок у Європі за півстоліття зросла із 30 тисяч до 10 мільйонів. Книга, яка спочатку була розкішшю, стала доступною для кожного, хто хотів її читати. Онлайн-курси дають можливість прослухати лекції кращих професорів з найпрестижніших вишів світу всім, хто хоче навчатися. За п’ять років ними скористалися 35 мільйонів людей у світі. А завдяки платформі онлайн-освіти Prometheus така форма навчання завойовує й український освітній простір. Нині в Україні на безкоштовні онлайн-курси зареєструвалися 350 тисяч людей з більш як 300 населених пунктів.
Днями представники понад 60 українських вишів узяли участь у Всеукраїнській конференції «Цифрові комунікації у глобальному просторі. Змішана освіта», яка відбулася у НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського». Про досвід запровадження такої форми навчання розповіли представники вишів – учасників пілотного проекту із впровадження змішаного навчання: Київської політехніки, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету «Львівська політехніка» й Українського католицького університету.
Співзасновник платформи Prometheus Іван Примаченко одразу наголосив: окрім офіційних учасників пілотного проекту, змішане навчання із власної ініціативи починає запроваджувати величезна кількість учителів і викладачів. Це дає підстави стверджувати, що вже в найближчому майбутньому освітній простір країни кардинально зміниться.
Отже, що таке змішане навчання і як саме онлайн-навчання змінить освіту в Україні? На думку Івана Примаченка, на заваді швидкому реформуванню вітчизняної освітянської галузі стоять три перепони: кошти, час і брак висококваліфікованих викладачів. Зокрема, у нас абсолютно немає часу «на розкачування». В Україні 17 тисяч шкіл і 400 тисяч учителів, і для того, щоб їх перевчити, треба чимало часу. За цей період може «загинути» найкраща ідея освітянської реформи. Тому саме масові онлайн-курси є можливістю вирватися із цього «трикутника».
Онлайн-курси – це заздалегідь записані лекції, автоматизовані завдання, які оцінюють рівень знань слухачів, і форум, на якому можна спілкуватися з викладачами. Витрати на навчання з розрахунку на одного студента будуть мінімальними. Необхідний курс найвищої якості можна розробити максимум за півроку.
Заняття онлайн дають можливість здобути базові знання і підвищити свій рівень освіти, але, як свідчить статистика, ці курси закінчують лише 10 відсотків слухачів. Аби вони допомогли реформувати систему освіти, їх варто включати в навчальний процес – вишів, профтехучилищ, шкіл. Це і є змішане навчання.
– Пора подружити «онлайн» і «офлайн»! – переконаний Іван Примаченко. – Найкращі практики дуже швидко можна буде поширити в усій країні.
Така форма використання цифрових технологій в організації навчального процесу – набагато ефективніша, ніж просто дистанційні уроки.
Змішане навчання дозволяє, зокрема, подолати «проблему 10 відсотків». Пілотний проект і запровадження такої форми здобуття знань у чотирьох ВНЗ засвідчили: поєднання онлайнлекцій з аудиторними заняттями та спілкуванням студентів з викладачем підвищує ефективність навчання на 35 відсотків. Викладач може оперативно проконтролювати, як студенти засвоюють матеріал, спрямувати їхні зусилля в потрібне русло та спонукати кожного до подальшої роботи. Звісно, технології такого поєднання можуть бути різними.
ВИКЛАДАЧ – НЕ «ЖИВА КНИЖКА»
При змішаному навчанні замість лекції студенти чи школярі дивляться лекції онлайн, можуть ставити запитання на форумі курсу. В офлайні залишається робота на семінарах, виконання лабораторних робіт тощо. Й обов’язково – індивідуальний контроль над результатами навчання.
Завдяки цьому у викладачів звільняється час, який вони зможуть витратити для глибшого розкриття матеріалу, індивідуальних консультацій тощо. Змішана система зменшує одноманітне лекційне навантаження на викладача, дає можливість розповісти корисну інформацію, що не входить до академічного курсу.
– Зміниться власне роль викладача, – продовжує Іван Примаченко. – Замість ретранслятора, «живої книжки», яка просто озвучує ті чи інші теми, він стане навігатором в освітньому просторі, допомагатиме знайти важливу інформацію, розібратися зі складними моментами. Робота викладача стане більш творчою, але вимоги до його кваліфікації також зростуть. Тому плануємо розробити курси для підвищення кваліфікації вчителів і викладачів.
У лютому кількість учасників пілотного проекту збільшиться в десятки разів, змішане навчання планує «підхопити» і середня школа. Зокрема, одне із завдань Prometheus на 2017 рік – створити курс програмування, елементи якого можна буде запроваджувати в загальноосвітніх навчальних закладах. На думку Івана Примаченка, це дасть змогу швидко, якісно і безкоштовно навчити дітей основ програмування навіть у тих школах, де вчителі не вміють програмувати.
Ще один пріоритет 2017-го – розробка онлайн-курсу англійської мови для шкіл.
У СІЛЬСЬКИХ ШКОЛАХ – КРАЩІ З КРАЩИХ
Уже за місяць Prometheus планує закінчити розробку додаткових навчальних опцій – зокрема, мобільних додатків, – які дадуть змогу завантажувати лекції і переглядати їх, не заходячи щоразу в інтернет. Це дозволить використовувати курси найкращих викладачів і вчителів України навіть у маленьких сільських школах, де не вистачає кваліфікованих педагогів і дуже «слабкий» інтернет.
Також налаштування статистики на платформі Prometheus допоможе вчителю чи викладачеві зорієнтуватися, хто проходить навчання швидше, які помилки робить, кому треба приділити більше часу. Чи навпаки – кому дати складніші завдання.
До кінця року на платформі Prometheus також планують провести перші випробування технології адаптивного навчання – це автоматичне підлаштування контенту, лекцій, завдань до навчального рівня кожного слухача.
Приклад адаптивного навчання – вивчення іноземних слів з допомогою онлайнкурсів найкращих вишів світу. Слухачу обов’язково запропонують використати нові слова під час виконання завдань. Якщо цього не зробити, слово «повертатиметься» знову і знову, аж доки слухач курсів не вивчить його на «відмінно».
Нині Prometheus готовий надати всі необхідні документи, методики для запровадження змішаного навчання.
– У деякі рідкісні моменти історії наші зусилля можуть змінити країну, – переконаний Іван Примаченко. – Нині саме такий момент. Тому закликаю всіх не боятись і долучатися до роботи.
«ЦИРКУЛЯРИ» НЕ ПОТРІБНІ
Обговорення програми дій платформи Prometheus було дуже жвавим. Лунали запитання і про те, чи не витіснять онлайнкурси з навчального процесу вчителів і викладачів (Іван Примаченко заспокоїв: ні, не витіснять), і заклики до МОН негайно підтримати нову форму освіти відповідним «циркуляром» і розробити «нормативку» щодо впровадження таких курсів у навчальних закладах.
На ці заклики директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Олег Шаров відповів, що МОН беззаперечно підтримує розвиток цифрового навчання, складовою частиною якого є Prometheus. Але механічна підтримка (у вигляді листів-приписів тощо) не може бути ефективною.
– Як показує досвід, вимога у ліцензійних вимовах, аби лекції читали лише кандидати і доктори, призвела до того, що в нас стало більше… поганих кандидатів і докторів, – пояснив Олег Шаров. – Вимога, щоб кожен кандидат написав навчальний посібник, спричинила те, що у країні стало більше поганих навчальних посібників.
Директор департаменту розповів, що нині науково-методична підкомісія МОН із дистанційної освіти готує документи про норми навантаження щодо дистанційної освіти. Незабаром ці пропозиції будуть винесені на громадське обговорення.
Щодо нормативних документів, то Олег Шаров пропонує вдосконалити внутрішні документи ВНЗ, до яких можна внести уточнення про використання онлайн-освіти для доповнення певного навчального курсу, замість додаткових «кредитів» тощо. Більше того, згідно із Законом «Про вищу освіту», виші мають право самі регламентувати свій навчальний процес.
ВЛАСНІ ЛЕКЦІЇ – НА «ЮТУБ»
Особливо уважно присутні слухали розповіді про досвід ВНЗ, які беруть участь у пілотному проекті. Доцент кафедри конструювання електронно-обчислювальної
Євген Короткий вирішив використовувати для змішаного навчання власні лекції, розміщені онлайн. Він записав їх за допомогою простенького смартфона і штативу й опублікував на популярному відеохостингу YouTube. Студенти знайомляться з ними самостійно, а під час аудиторних годин викладач пояснює найскладніші теми та перевіряє рівень знань.
Викладач попереджає колег, що під час роботи за змішаною системою вони мають унеможливити певні неприємні сюрпризи. Наприклад, якщо залишити дві великі контрольні роботи на курс, то чимало студентів намагатимуться прослухати лекції в останню ніч перед іспитом. Тому він поділив кожну з них на сім частин і влаштовує невеликі перевірки раз на два тижні. Студенти отримали чіткий план роботи, де зазначено, який матеріал вони мають опанувати і коли буде контрольна.
Євген Короткий переконався: застосування технологій змішаного навчання стало ефективним способом вирішення проблеми. Нині цю практику почали переймати й інші викладачі університету.
ПОТРІБЕН «ЦИФРОВИЙ ЛІКНЕП»
Одна з найбільших перешкод для введення змішаної освіти в українських навчальних закладах – низька цифрова грамотність студентів і навіть викладачів. У цьому переконана одна з ініціаторів запровадження онлайн-курсів, доцент кафедри видавничої справи та редагування КПІ імені Ігоря Сікорського Радміла Сегол. Її досвід свідчить: чимало першокурсників приходять до КПІ (!), не вміючи працювати з комп’ютером.
За словами викладачки, в Україні найбільше використовують модель ротаційного навчання. (Наприклад, саме так у Київській політехніці запровадили відомий гарвардський курс SC50).
Ротаційна модель передбачає переміщення «станціями», під час якого студенти змінюють форми роботи. Наприклад, подивилися відео, перемістилися в інше місце й виконали тестове завдання. Знову перемістилися – провели обговорення, виконали онлайнзавдання і так далі.
Радміла Сегол у змішаному форматі викладає «Редагування перекладу».
– До лекції студенти готуються самостійно, проглядають онлайнзаписи, – пояснює викладач. – В аудиторії розглядаємо й обговорюємо додаткові «кейси». Потім студенти пишуть невеличкий тест або прямо в аудиторії створюють переклад і перевіряють одне одного. Це можуть бути, наприклад, субтитри до телевізійного продукту.
Після того, як пані Радміла почала користуватися лекціями найкращих перекладачів світу, зацікавленість у вивченні предмета значно збільшилася. Вона радить бути уважними і при виборі курсу перевіряти, за якою ліцензією він розповсюджується. Не всі онлайн-курси є безкоштовними, і краще зрозуміти це вчасно, ніж потім поспіхом змінювати навчальну програму.
ЗАМІСТЬ 60 – 480!
Збільшити кількість підготовлених людей для протидії корупції допомагає курс, який читає виконавчий директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції в Україні НаУКМА Оксана Нестеренко.
За два роки класичного викладання вона підготувала 60 студентів, а після впровадження змішаної освіти (менш ніж за рік) – 480 слухачів!
Про використання технологій змішаної освіти викладач почала міркувати, коли зрозуміла, що потрібно швидко навчити не тільки студентів Києво-Могилянської академії, а й молодих фахівців, які працюють в антикорупційному секторі, студентів з інших ВНЗ, громадських діячів.
Спочатку спробувала зробити так, щоб одночасно працювали обидві форми – й онлайн, і офлайн. У НаУКМА записали тренінги, лекції, розробили завдання. Але швидко переконалися: без живого спілкування навчання «не спрацьовує».
– Під час лекцій студенти ставлять запитання, йде активне спілкування, – пояснює Оксана Нестеренко. – Якщо дивитися це в запису, інтерес швидко втрачається.
Тому в НаУКМА розробили курс, який складається з двох рівнів. Перший – загальний базовий, після прослуховування якого слухач отримує основні уявлення про корупцію, її види та чіткі інструкції – що робити, коли стикаєшся з її проявами. Другий рівень – експертний: як розслідувати злочини, як протидіяти корупції в галузі державних закупівель тощо.
Лекції для курсу зробили коротшими – 35–40 хвилин. Також максимально використовують спілкування з викладачем – і в закритій групі, й на сайті вишу.
Викладач радить розрізняти курси онлайн і офлайн, і в жодному випадку не робити їх однаковими. Наприклад, якщо фахівець читає лекцію офлайн, то має пам’ятати про аудиторію, яка дивитиметься лекцію в запису, і намагатися не затягувати відповіді на запитання.
ВІД ВИКЛАДАЧА ДО МЕНТОРА
Змішану форму освіти використовують у роботі і з групами вільних слухачів, і зі студентами аспіранти факультету інформатики та обчислювальної техніки КПІ Артем Коротенко та Георгій Ісаченко. Вони викладають гарвардський курс із програмування SC50. У групах вільних слухачів Артем і Георгій були менторами, а нині викладають на факультеті інформатики та обчислювальної техніки.
Із власного досвіду Артем Коротенко знає: вільні слухачі приходять навчатися з великим ентузіазмом, але у більшості мотивація «випаровується» задовго до кінця навчання. Тому варто передбачити можливість додавати до груп нових слухачів на будь-якому етапі.
– Завжди є люди, які кажуть: о, я щойно дізнався про ваш курс, можна приєднатися, – каже Артем. – Тому раджу дозволити відвідувати офлайн заняття і тим, хто не потрапив у списки реєстрації. Найбільш зацікавлені займуть місце тих вільних слухачів, хто залишить курси.
Також є велика різниця від того, як сприймають ментора (ведучого курсів у групах вільних слухачів) і викладача в університетській аудиторії.
Досвід Георгія показує: вільні слухачі будуть підходити і просити допомогти розібратися. А студенти – підходитимуть і проситимуть зарахувати роботу. У відкритій групі легко «пасують» перед складними завданнями, тому треба мотивувати, казати, що все вийде, все буде добре. Студентам така «опіка» не потрібна – вони знають, що «на носі» – залік чи іспит і його потрібно скласти.
– Студенти дуже впевнені в собі, вважають що вони розумніші, – посміхається Георгій. – Переконувати їх у зворотному не варто, бо вони справді розумні.
А ще у відкритій групі завжди буде багато позитивних відгуків про роботу ментора. У студентській групі ці відгуки поодинокі й майже завжди критичні, вказують на недоліки. І тому – особливо корисні.
– Завжди просіть студентів залишити відгук, – підсумовує Георгій. – Так ви зможете дізнатися, що зробили неправильно і що треба змінити. Інакше не будете знати – чи це ви стали краще викладати із часом, чи ваші студенти такі розумні, що можуть навчатися навіть у вас. Зворотний зв’язок з аудиторією дуже важливий!
Світлана ГАЛАТА, "Освіта України"
№4 від 6 лютого 2017 року
Немає коментарів:
Дописати коментар