ЖИТТЯ КРІЗЬ ДІРОЧКУ В КАРТОНІ

     або Досліди на тему моралі

Оксана Гордійчук викладає на факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. На її лекціях завжди людно – повчитися новим педагогічним прийомам приходять і аспіранти, і вчителі з досвідом. Оксана Євгенівна приносить на лекції кукурудзу, кульку, сіль, воду… І з цих простих речей складає моральні уроки, які вчать найважливішого.

- Оксано Євгенівно, ваші посібники з казкотерапії, «Бесіди з батьками» про моральне виховання дітей та поради щодо організації групи подовженого дня є «бестселерами» серед педагогів.  Який з цих напрямів для вас найцікавіший?

- Усі! До речі, працюю і над дослідженням стану та розвитку інклюзивної освіти на Буковині. Ці доробки стали можливими завдяки безцінному досвіду роботи вчителя початкових класів. Я п'ятнадцять років працювала у Неполоковецькій школі на Буковині. Сподіваюся, що мої посібники стали в пригоді не тільки вчителям, але й мамам. Бо за допомогою казок можна і виховувати, і вести психокорекційну роботу.

Енциклопедія життя

- Іншими словами, казка діє як психолог?

– Саме так! Учні молодших класів –  дуже нестандартні, щирі й довірливі.  Але часто також неуважні й неврівноважені. Вчитель допомагає їм формувати  правильні основи поведінки. Вони найкраще сприймають не нотації, а виховання казкою. Адже казки – це енциклопедія життя, де в метафоричній формі розповідається про різні життєві ситуації і способи їх вирішення.

Від того, що відкрилося людині в роки дитинства, викликало подив і захоплення, примусило плакати за долю інших людей – залежить, яким громадянином вона буде.

Бо що таке казка? Тлумачний словник каже, що це розповідь про вигадані події за участю фантастичних сил. Казкові герої мають надприродну силу, гострий розум і добру вдачу. Народ казкою розповідає про свої мрії!

У молодшій школі формуються моральні якості дитини. У цьому віці учні найкраще «переймають» риси національного характеру.

 - Які ці риси? Вони справді варті того, щоб їх переймати?

- Варті! Це ввічливість, доброзичливість, готовність допомогти,  гостинність, увага й повага до іншого. Саме ці якості притаманні героям українських казок.

- Казковий і реальний світ – зовсім різні. Чи не краще готувати дітей до життя в реальному світі?

– Діти – це люди, які творитимуть світ завтра. Якими ми їх виховаємо, таким і буде завтрашній день.

У казках (і не тільки українських, а й у російських, польських, арабських тощо) завжди є моральні уроки. Наприклад, казка «Ріпка» вчить, що сила в єдності, «Мудра дівчина» - що розум - сильніший за силу.

«Картинки» з кульок, крейди і картону

- У посібнику «Казка в початковій школі» ви пишете про психологічну корекцію за допомогою усної народної творчості. Поясніть, будь ласка, як це відбувається на практиці.

– Казку треба прочитати (а краще переказати) в особах. Вчитель повинен добре знати учнів. І роль лисички, наприклад, дати лукавій дівчинці. А потім запитати: «Скажи, Лисичко, ти справді вважаєш Журавля своїм другом? На що ти розраховувала, коли готувала кашку в такому посуді?». І дівчинка не  раз задумається, як поводити себе з друзями. Бо дитина не народжується з негативними якостями. Просто інколи не має досвіду товариської поведінки.

Усна народна творчість – дієвий засіб виховання. Але у моральному вихованні треба використовувати й інші засоби. Один з таких засобів – досліди.

– Досліди на теми моралі?

– Саме так! Іншими словами: моральне виховання шляхом дослідів. Я довго міркувала, як наочно «підкріпити» свою думку. І зрозуміла, що практичні досліди – це дієві методи виховання першачків.

Один з дослідів має назву «Фрагмент світу». Роздаю школярам по шматочку звичайного картону й прошу зробити дірочку. Потім кожен дивиться й розповідає, що бачить: частинку вікна, плече, вухо чи ніс сусіда. Висновок такий: інколи ми сприймаємо світ ніби через «отвір». І «бачимо» не всю людину, а тільки один її вчинок чи слово. А світ і людей треба сприймати цілісно й не поспішати з висновками.

Інший дослід називається «Повітряна кулька». Одного разу мене запросили на випускний вечір дев’ятикласники, серед яких вчився і мій син. Я довго думала, що ж їм сказати, щоб вони запам’ятали. І придумала! Запропонувала дітям надути повітряні кульки. Ви б бачили красунь у пишних сукнях і хлопців у костюмах, які зосереджено їх надувають! Потім кажу: «Бачите, ці кульки стали красивими тільки тоді, коли ви їх надули, наповнили повітрям. Так і життя ваше буде красивим, коли ви наповните його сенсом». Раптом чую: «Бах!», - одна кулька луснула. «Нічого, кажу, це хтось має стільки «духу», що кулька його не вміщає»…

Думати, що говориш, навчає дослід «Слово – не горобець». Буває, що дитина нагрубила мамі. Потім вибачилась. І так щодня, бездумно: вибач, вибач. На прикладі склянки з водою та сільнички я показую, як накопичуються образи. Кажу школяреві: «Уяви, що нечемні слова – це сіль». Від злих слів вода (тобто настрій людини) стає каламутною, - так і в серці залишається осад.

–  Чи можна за допомогою дослідів навчити працьовитості?

– Можна! Допоможе дослід «Добрі справи».  Проводила його і в сільській, і в міській школі. Набираю кукурудзяні зернятка у три прозорі склянки і даю діткам. Кажу: «Зернятка – це ваші справи за день. Відкладіть на долоньку стільки зернят, скільки добрих справ ви зробили чи добрих слів сказали». У сільській школі діти починають казати: нагодував кроленят, витягнув воду з криниці.

Одного разу проводила цей дослід у столичній школі в рамках конкурсу «Панорама творчих уроків».  До дошки вийшли дві симпатичні дівчинки і хлопчик. Довго думали й нарешті поклали зернинки. Дівчатка - по дві, хлопчик – одну. І дивляться на мене ясними очима. Зізнаюся, що розгубилась. Боже, думаю, це ж їх на машині до школи привезли і назад забрали. А дома – няня й репетитор... Потім кажу: «Дітки, багато школяриків цей дослід робили, - досипали, відсипали, але таких чесних дітей я не бачила!». Подякувала за правдивість і попросила подумати - що треба зробити, щоб зернят у жменьці стало більше…

– Багато вчителів перейняли ваш досвід?

- Чимало! Ми випустили спеціальні посібники, диски. Крім того, читаю лекції і студентам, і вчителям на курсах підвищення кваліфікації.

– Одна з тем, над якою ви працюєте – психолого-педагогічні умови створення успіху для молодшого школяра під час самопідготовки. Намагаєтесь «запрограмувати» успіх?

– Я б сказала – навчити дітей ефективно працювати самостійно.

Дуже важливо читати. Цікавий, до речі, досвід інших країн. У США, наприклад, десятирічна дитина повинна за рік прочитати 50 книжок. І всі вони є у шкільній бібліотеці! У Естонії нині намагаються запровадити в життя гасло «Книжка – кращий подарунок». У Чехії є спеціальний сайт, де за кожну прочитану книжку нараховують два віртуальні євро. (Підтвердити, що ти її прочитав, можна, відповівши на спеціальні запитання.) Коли дитина читає, вона вчиться системно мислити, сприймати великий об’єм інформації. Така дитина захоче здобути вищу освіту, а після закінчення ВНЗ продовжуватиме розвиватися. Це і є «конструювання успіху».  Малечі треба допомогти сформувати такий стиль поведінки (наприклад, здоровий спосіб життя, щирість, небайдужість), який «програмує» успіх. І чим більше в суспільстві активних людей, тим заможнішою є країна.

Розмову вела Світлана ГАЛАТА,  "Освіта України"