Сторінки

▼

Сторінки

▼

вівторок, 10 квітня 2018 р.

Якби мером був я!


«Не питай, що країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для країни» – ці слова відомого політика з повним правом можуть повторити сьогодні сотні молодих українців, які втілюють у життя найрізноманітніші ідеї та проекти. Конкурс «Кращі практики молодіжної роботи», який організувало Міністерство молоді та спорту України у співпраці з Програмою розвитку ООН за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії, виявив сотні найрізноманітніших активностей. Переможцями конкурсу стали громадські активісти з десяти міст і сіл України.


Підтримати ці практики та проекти, на думку першого заступника міністра молоді і спорту Олександра Яреми, надзвичайно важливо. Це допоможе створити середовище, де молоді люди зможуть упливати на процес прийняття рішень та вироблення політики як на місцевому, так і на національному рівнях.
До речі, за даними дослідження, 52 відсотки молоді готові брати участь у громадському житті місцевої громади, 12 відсотків уже це роблять.
– Децентралізація надає нові можливості молоді впроваджувати різноманітні ініціативи у сферах демократії та прав людини, – переконана координатор проекту «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні» ПРООН Олена Урсу. – А обмін найкращими практиками допоможе втілювати проекти у сфері демократії і прав людини у своїх громадах уже сьогодні.
 «Кухня» місцевого самоврядування
Конкурс показав: молодіжною роботою у країні займаються дуже різні (й за масштабом, і за спрямуванням) організації.
Наприклад, в Умані проект «Академія молодіжного лідерства» започаткували фахівці відділу у справах сім’ї та молоді міської ради.
– Події Революції гідності показали, що молодь – і справді рушійна сила українського суспільства, – розповідає координатор проекту Наталія Вдовиченко. – Тому ми вирішили, що буде корисно, коли молоді люди знатимуть, як працюють місцева влада, комунальні підприємства, місцеві ЗМІ тощо. І, можливо, запропонують свої ідеї щодо розвитку громади.
Академія працює з лютого 2015 року. Молодь зустрічається щосереди, знайомиться із «премудростями» місцевого самоврядування, вивчає нормативні акти. А ще – бере участь у сесіях міської ради, виконавчого комітету, в особистих прийомах міського голови та його заступників.
– Таким чином формуємо кадровий потенціал для місцевого самоврядування, – додає Наталія Вдовиченко. – Також у фіналі кожен учасник проекту пише есе «Якби мером був я!». Обирає певну проблему, висловлює пропозиції, як її вирішити. Усі ідеї зберігаються у Банку молодіжних ініціатив, а при створенні міських програм розвитку ці ідеї враховують.
«Нові крила» Нововолинська
Місто Нововолинськ – типове шахтарське містечко, яке від шахтарських населених пунктів Донбасу відрізняється хіба що «локацією» на карті та проукраїнською позицією жителів. У Нововолинську так само переймаються закриттям шахт, цінами на комунальні послуги та соціальними виплатами.
Утім, серед покинутих промзон і порожнечі соціально-культурного простору вже кілька років діє молодіжний центр «Нові крила». Він дає можливість місцевій молоді розвитися та самовдосконалюватися.
Центр розпочав свою роботу взимку 2015 року і функціонує вже три роки. Щотижня тут проходять засідання англійського клубу (підтягувати знання мови допомагає її носій!), навчання інклюзивної молоді. Команда центру проводить тренінги, майстер-класи та зустрічі з відомими людьми.
– Коли ми тільки починали, то чули багато скепсису щодо потрібності такого центру, – розповідає співзасновник «Молодіжного ресурсного центру» «Нові крила» Павло Медина. – Казали: «Скільки ти на цьому заробиш?» і «Кому воно треба, в цьому місці це нікому не потрібно»...
Але ініціативна група не здавалася. Знайшли приміщення (в якому були лише «голі стіни» та кілька стільців), узялися до роботи, зробили ремонт. Нині це – просторе кольорове приміщення з фортепіано та бібліотекою. Команда «Крил» складається з 10 активістів і двох десятків волонтерів.
Сьогодні команда співпрацює з Фондом «Прибужжя», Британською Радою, американським Фондом USAID. 
За три роки активісти центру, без перебільшення, «гори звернули». Придумали і реалізували проект «Віршована алея» (за програмою Британської Ради «Активні громадяни»). Й уже два роки на доріжках центрального парку можна прочитати вірші українських, англійських, французьких, польських поетів. Занедбаний танцювальний майданчик у центральному парку молодь перетворила на вільний простір «Мистецький двір». Також спільно з командою із села Лежниця (яке входить до Поромівської ОТГ) майданчик для спілкування створили на базі сільського клубу. Простір має веселу й амбіційну назву SELO HUB.
– Молодь із невеликих населених пунктів повинна мати такі ж можливості й доступ до розвитку, як і молодь з міста, – наголошує Павло Медина. – Тому допомагаємо громадам створювати такі простори. Там можна проводити освітні тренінги, майстер-класи.
«Доки не привезуть, не повірю!»
З ремонту занедбаного приміщення почали свою роботу й активісти села Спаське на Дніпропетровщині. Як своїми руками створити сучасний молодіжний простір у маленькому селі, «Освіті України» розповідає автор ідеї створення Центру розвитку громад Роман Кучма.
– Сільський голова погодився надати нам в оренду приміщення без вікон і дверей, – згадує Роман. – Сказав: кошти шукайте самі. Ми звернулися до місцевого фермера, підприємців, і вони допомогли з будівельними матеріалами. А всі ремонтні роботи виконали самі. Недаремно ж серед нас є і слюсар, і зварник, і штукатурник...
Свої плани і мрії щодо діяльності Центру розвитку громад Роман виклав у грантовій заявці до Німецької федеральної компанії GIZ. Через деякий час отримав відповідь, що громаді допоможуть закупити меблі для центру.
– Думав: доки не привезуть, не повірю, – сміється Роман. – І от приходить смс про прибуття меблів. А я все ще сумніваюся – чи назавжди ці меблі, чи потім не заберуть?.. Після такого початку нас став поважати і сільський голова. Каже: ну, ви справді серйозні люди, бо вас фінансує міжнародний донор.
До центру почало приходити все більше молоді, у Спаському запрацювали секції із дзюдо, футболу, відбулися перші в історії села змагання зі стрітболу. Заручившись підтримкою управління ОДА, активісти провели у селі масштабний молодіжний фестиваль «Спаський простір».
– Мріємо організувати у нашому центрі освітні тренінги, – додає Роман. – Адже сьогодні недостатньо мати диплом про вищу освіту, треба навчатися все життя. Тренінги ж допомагають хлопцям і дівчатам отримати корисні навички і знайти своє місце в суспільстві.
Нічне життя Луцька
Серед переможців конкурсу – і проект нічних кінопоказів Lutsk night cinema. Ініціативна група проекту спочатку задумувала такі покази для теплої пори року, але новація швидко набрала популярності й «вийшла за рамки літа».
Нині нічні покази влаштовують на стадіонах (найчастіше – на стадіоні Східноукраїнського національного університету імені Лесі Українки), у бібліотеках, кав’ярнях. 
– За п’ять років про нас дізналися всі лучани, приходять і родини, і старші люди, – розповідає координатор проекту Євгенія Ткаченко. – Окрім художніх фільмів, показуємо також документальні, проводимо обговорення. Постійно наголошуємо: приходьте, спілкуйтеся і не кажіть, що в місті нічого не відбувається!
У планах Lutsk night cinema – розширити не лише аудиторію, а й географію своїх зустрічей, уже є домовленості про покази у віддалених мікрорайонах міста й ОТГ області.
Кузня... в гуртожитку
Занедбана «читалка» в одному з гуртожитків Дніпровського державного університету майже рік тому перетворилася на «Кузню української інтелігенції». Простір розвитку заснували активні студенти історичного факультету вишу. Нині це світлий і залюднений простір, з дизайнерським ремонтом та бібліотекою.
– Ми провели опитування серед студентів і зрозуміли, що молоді не вистачає місць для безкоштовного (і змістовного!) дозвілля, – розповідає співзасновниця молодіжного центру «Кузня української інтелігенції» Ірина Селезньова. Грант від Львівської освітньої фундації забезпечив кузню м’якими пуфами та подушками для диванів.
Формати проведення дозвілля абсолютно різні – від перегляду популярних фільмів до настільних ігор. Є і певні правила, яких потрібно дотримуватися, – це переважно українськомовне спілкування, неприпустимість паління і вживання алкоголю. Ірина зазначає, що засновники простору хотіли зруйнувати стереотип про побут гуртожитку, який, нібито, неможливий без пива і цигарок. Кузня ж пропонує інший тип дозвілля: є бібліотека з півтисячі книжок українською та англійською мовами, проводяться інтелектуальні ігри, концерти, тренінги та майстер-класи. Як-от: майстер-клас із петриківського розпису, екскурсія старшокласників, які завітали до вишу і до кузні. А ще – тренінг для студентів щодо можливостей навчання, стажування та наукової роботи за кордоном.
У планах – чаювання з відомими бізнесменами, науковцями, митцями, які б розказали про історії свого успіху та надихали молодь своїм прикладом.
Аби до кузні могли потрапити студенти з інших вишів, у гуртожитку спростили систему перепусток. Достатньо просто записатися у журналі відвідувачів, і можна заходити.
– Сьогодні ми ділимося секретами успішної діяльності з іншими ініціативними групами, – додає Ірина. – Найголовніший – має бути спільнота людей, які «горять» ідеєю. Обов’язковою є і співпраця з органами місцевого самоврядування, адміністрацією вишу тощо.
«Грай за права людини»
Два роки громадські активісти з об’єднання «Ліга толерантності» (Івано-Франківськ) проводять кампанію «Грай за права людини!». Мета проекту – поєднати спорт і освіту з прав людини.
За словами координатора кампанії Олександра Фомічова, ГО проводить 5-денний тренінговий курс для людей, які працюють із молоддю та підлітками. На тренінг може записатися кожен, хто використовує спорт у своїй роботі з молоддю або прагне до цього. Серед випускниць програми є люди з інвалідністю, переселенці, сироти, представники етнічних та соціальних меншин.
Після закінчення тренінгу випускники програми з міста Костянтинівка Мелітопольського району влаштували чотири спортивні та дві соціальні локації для понад 200 місцевих жителів.
– Викладаємо тренінги і методики у вільний доступ, – розповідає координатор компанії Олександр Фомічов. – До речі, з наступного року проводитимемо тренінги винятково українською.
Новий шлях
Ще один проект-переможець презентувала представниця Молодіжного банку ініціатив NEW WAY м. Березані Алла Новікова.
Програму започаткували для реалізації ініціатив молоді міста. Учнів шкіл і студентів навчають працювати з дітьми-інвалідами, керувати проектами, складати грантові заявки тощо.
– Наше містечко дуже маленьке, розміщене у сімдесяти кілометрах від столиці, – розповідає Алла Новікова. – Діти зазвичай закінчують школу та їдуть жити і працювати до Києва. А в нас, здавалося б, нічого цікавого не відбувається. Коли я дізналася про міжнародну практику Молодіжного банку ініціатив, то запропонувала запровадити її і в нас. Спочатку мене не дуже підтримували. Казали: ну який банк ініціатив у Березані?!
Але ідея знайшла підтримку в молоді. Особливо подобаються учасникам проекту NEW WAY зустрічі з відомими й успішними людьми, які змінюють країну. Нещодавно, наприклад, вони зустрілися з генералом Миколою Маломужем. Говорили з ним про повернення Донбасу і Криму, діяльність і центральні функції служб зовнішньої і внутрішньої розвідки тощо.
Також улаштовували зустріч із науковцем Людмилою Порохняк-Гановською. Як голова Національної ради жінок України, вона неодноразово виступала на міжнародних форумах, надсилала до європейських і всесвітніх жіночих організацій листи стосовно агресії Росії.
– Маємо надію, що такі зустрічі допоможуть сформувати правильні цінності нашої молоді, – додала Алла Новікова.
Більш як 60 найкращих практик організатори конкурсу зібрали в\у спеціальний каталог. Знайти його можна і в інтернеті, набравши в пошуковику: «Каталог кращих практик молодіжної роботи в Україні» (або перейти за посиланням  http://old.decentralization.gov.ua/pics/attachments/Katalog_kraschiih_praktiik_molodizhnoyi_robotii_v_Ukrayini_2017.pdf).  Він, до речі, може стати у пригоді не лише українським активістам, а і європейським. За словами організаторів, міжнародні партнери приємно вражені рівнем активності української молоді та результатами, яких вони досягли. Тому каталог буде перекладено англійською і поширено серед молодіжних організацій у Європі.

Світлана Галата, «Освіта України»
№ 12, 2018 рік

(ілюстрація з сайту "Громадське. Волинь")

Немає коментарів:

Дописати коментар