19 квітня 2022р під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув один з розбудовників сучасної ІТ-спільноти Віктор Валєєв.
Ця розмова була записана в жовтні 2014 року, залишу тут, для пам'яті. Дякую за захист України!
Експерти стверджують: якісна ІТ-освіта може стати брендом України, оскільки в країні є для цього все необхідне: академічні традиції, сильні наукові школи. Що необхідно для отримання практичних навиків ІТ- спеціалістів, і як «здружити» ІТ-компанії і ІТ-освіту – «ОУ» запитала у виконавчого директора Асоціації «Інформаційні технології України» Віктора ВАЛЄЄВА.
– Ще десять років тому Україна була непомітною цяткою на ІТ-карті світу. Нині це один з найбільших «материків». Наших фахівців запрошують у найвідоміші компанії і проекти. На Вашу думку, таку кваліфікацію айтішники здобули завдяки системі освіти чи всупереч їй?
– Освіта буває дуже різною. Нікого не хочу образити, але дивно, коли виш, який готує спеціалістів у галузі культури чи торгівлі, відкриває кафедру розробки програмного забезпечення. Ще більше дивує, коли цим людям збільшують держзамовлення. Є ВНЗ, ІТ-напрями в яких потрібно закривати. На щастя, є й такі, де керівники напрямів чи декани намагаються налагодити співпрацю з роботодавцем і запитують у представників компаній, що саме повинні вміти майбутні випускники; намагаються налагодити співробітництво, але їх небагато.
До речі, не згоден з тими, хто каже, що в галузі освіти ми «дрімучі» й «відсталі». Це не так! Днями повернувся зі з’їзду Європейської цифрової асоціації, де спілкувався з колегами з інших країн. Багато цікавого дізнався про ІТ-освіту. У Фінляндії, наприклад, у школах немає уроків інформатики. Звісно, і в нас ці уроки – не ідеальні. Завдяки деяким компаніям (і національним, і міжнародним), які сприймали систему освіти як можливість просування свого продукту, програма з інформатики вкрай спростилася. Інженерна (алгоритмічна) складова майже зникла, а складова, скажімо так, навчання навичок користувача – зросла, що досить нелогічно. Але у Фінляндії нема й такого.
– Нині керівництво Міністерства освіти і науки запрошує ІТ-компанії до участі у створенні освітніх продуктів (підручників, курсів) для загальноосвітніх шкіл. Соціально відповідальний бізнес може ще у школі розпочати підготовку фахівців, які в майбутньому працюватимуть в секторі інформаційних технологій країни. Айтішники готові до такої співпраці?
– Щодо розробки підручників, зізнаємося: хороших матеріалів багато, і не варто намагатися замінити інтернет. Я знаю, про що кажу – викладав програмування баз даних у Київській політехніці. Потрібно грамотно скомпонувати матеріал, навести гарні практичні приклади й показати «на кнопках», як це робиться. Хоча є певні питання щодо практичного навчання.
– Проблема в наявності комп’ютерів?
– Проблему часто розуміють так: потрібні підручники і комп’ютери. Ні, потрібні – вчителі! Як ви мотивуєте людину, котра навчатиме програмування? Якщо фахівець уміє це робити, то може знайти роботу на ринку праці й отримувати в 4–5 разів більше, ніж у школі чи виші. Навіщо йому вчителювання чи викладання? Залишаються або ентузіасти, або люди, які мають додаткові джерела доходів, або ті, хто не розуміють половини того, що викладають. Тобто проблема – хто навчатиме практики.
– І хто ж?
– Людина, яка викладає, повинна вміти передавати знання. А ця компетенція зустрічається рідше, ніж технічні компетенції у сфері ІТ. Логічно було би «прив'язати» зарплати викладачів профільних предметів до середніх зарплат у цьому напрямі на ринку праці, й не тільки для інформаційних технологій.
– Сучасний ринок праці досить мінливий, особливо – у сфері високих технологій. Галузь освіти геть не завжди за ним встигає. Наскільки роботодавці можуть впливати на зміни в системі освіти, наприклад – на осучаснення викладання певних дисциплін чи відкриття нових?
– Почну з нових дисциплін. Тут бракує не те що «бритви Оккама», а цілого «комбайна Оккама», яким потрібно «пройтися полем» величезної кількості зайвих ІТ-спеціальностей. Наприклад, комп’ютерний еколого-економічний моніторинг. Хто це вигадав?! Сама лише назва спеціальності викликає регіт у фахівців ІТ-компаній. Навіщо це все? Ситуація пояснюється просто. Багатьом академічним мужам потрібно отримати крісло, спецкомісію, акредитацію. Вони ж формують псевдонауковий доробок. Це звичайний «совок», коли показують результат, що не має жодного зв’язку із практикою та реальністю.
– Тобто Ви пропонуєте спочатку «відрізати» зайве?
– Так, систему спеціальностей необхідно привести у відповідність ринковим потребам. Якщо випускники університету працюють на ринку (масово!) за отриманим фахом, то цей виш готує якісно. Якщо ні – потрібно закривати спеціальності без зайвого жалю.
Для галузі інформаційних технологій наявність спеціалістів – це родовище, місце проживання талановитих людей. Нафтові компанії ставлять бурові вишки там, де є родовища нафти. А провідні компанії світу відкривають ІТ-бізнеси у країнах, де є багато людей із технічним складом мислення.
Знаєте, у чому наша «фішка» конкуренції? У нас є своя ніша щодо ціни та якості складних задач. Індія, наприклад, завжди може запропонувати багато програмістів базового рівня для нескладних задач. Якщо ми підемо індійським шляхом, то втратимо свою унікальність. Знижувати якість освіти категорично не можна!
Є величезна ніша, яку ми можемо заповнити разом з «правильними» вишами. Кажу «правильними», бо є й інші, керівництво й викладачі яких розглядають освітянську систему як джерело власного збагачення. Так от – разом із «правильними» ВНЗ, які хочуть рухатися назустріч змінам і реальній освіті, можна ліквідувати нішу «псевдоприкладних» предметів. Не потрібно програмістам вивчати обрахунок напруг електричних ланцюгів чи конструкцію транзисторів. Можна змінити і програми фундаментальних дисциплін відповідно до вимог практики. Близько 30 відсотків предметів можуть бути замінені тими, що містять прикладні технології.
– Як Ви вважаєте, чи є шанси залучити інвестиції приватних компаній для цільової підготовки фахівців? Можливо, варто укладати контракти з абітурієнтами?
– Який контракт не укладай, але чинне законодавство, Кодекс законів про працю та інші нормативні акти завжди превалюють. Потрібно внести зміни до законодавства і прямо прописати можливість укладати тристоронні угоди вишу, студенту й компанії. Для бізнесу повинні з’явитися реальні стимули, щоб люди могли не дарувати, а інвестувати в освіту.
Я вважаю, що два роки після закінчення ВНЗ відпрацювати можна. Але водночас студента навчатимуть викладачі-практики, тому він отримає дуже добру підготовку. Форма тристоронньої домовленості може бути різною. Проте зміст такий: компанії фінансують підготовку потрібних фахівців, які потім відпрацьовують на них упродовж певного часу. Нещодавно я спілкувався з керівництвом Приазовського державного технічного університету. Вони готові до третього курсу підготувати спеціаліста, який на початковому рівні входитиме в компанію. Студент зможе ще два роки навчатися і, водночас, відпрацьовувати в компанії. На момент закінчення ВНЗ він уже відпрацює кошти, надані бізнесом. Обов’язкова умова: представники компанії беруть участь у оцінюванні курсових, дипломних, іспитах. Це забезпечує відповідну якість.
– Коли це буде?
– Знаєте, потрібно почати. Якщо знайдуться ще ВНЗ, готові приєднатися до експерименту та будуть внесені відповідні зміни до нормативно-правових актів, які зроблять процес фінансування освіти привабливим для бізнесу, то компанії готові його почати. До речі, ми вдячні міністру освіти і науки за відсутність страху перед експериментом і правильні реформаторські дії. Найбільше корисних реформ відбувається нині саме в галузі освіти.
МОН потрібно діяти ще сміливіше, створювати «точки росту». Треба скорочувати багато витрат, зокрема, на «університетики», які не дотягують до рівня технікумів. Бізнес будує стратегії розвитку, плани на п’ять чи десять років. Але якщо не інвестувати в розвиток освіти, то її потенціал найближчими роками значно знизиться. Західні партнери подивляться: «крива» щодо якості освіти йде вниз, демографії – вниз… Як у такій країні вести чи купувати ІТ-бізнес?! Наші підприємці це розуміють і готові рухатися в напрямі співпраці й реформ. Але лише у разі, коли бачитимуть, що ВНЗ готові йти назустріч.
– Які реформи в освіті чекає бізнес?
– Освіта має готувати правильні кадри, які можуть працювати в галузі. Я розумію, що є соціальна функція підготовки просто освічених людей. Ну, тоді давайте напишемо програму на один рік, де навчатимемо права, етики, економіки, філософії, історії. І людина вийде хорошим громадянином, який розумітиме, що таке держава, знатиме свої права й обов’язки. Але якщо це не просто освічена людина, а спеціаліст, то його диплом має бути знаком якості, можливістю влаштуватися на роботу.
Часто представники вишів кажуть: дайте нам кошти на підготовку спеціалістів, дайте наукові лабораторії і замовлення. Я завжди відповідаю: 90 відсотків студентів і старшокласників мають ноутбуки – це і є лабораторії айтішників. Звичайно, завжди є 5 відсотків дітей, батьки яких не мають коштів на ноутбуки. Для цих учнів потрібні безпроцентні кредити на їх купівлю.
– У ЗМІ часто можна бачити повідомлення про підписання різноманітних меморандумів між керівництвом ВНЗ і роботодавцями у сфері ІТ. Як Ви вважаєте, чи є така форма співпраці ефективною?
– Меморандум – це пам’ятний запис про наміри. Посиділи, поговорили, побачили, що можна спілкуватися далі. Якщо це не переростає в реальну співпрацю, то воно – маніловщина і профанація. Потрібно розуміти: ІТ-освіта важлива не тільки для галузі інформаційних технологій. У Європі вважають, що один айтішник має бути на 30–50 людей, які працюють. Тобто для нормального розвитку економіки на 15 мільйонів українців, котрі працюють, у нас має бути півмільйона ІТ-фахівців. У нас їх набагато-набагато менше. А якщо немає таких працівників на підприємствах, то там, наприклад, не запроваджують сучасні системи управління фінансами, виробництвом, продажами. Йдеться про нову якість ведення бізнесу. Айтішники, образно кажучи, це марганець, який додають у сталь, щоб вийшла броня. Вони – «марганець» нашої економіки.
Спілкувалася Світлана Галата,
Інтерв’ю опубліковане в газеті «Освіта України», №39 від 20 жовтня 2014 року
Немає коментарів:
Дописати коментар